Позивачі часто очікують, що скасування запису в державному реєстрі автоматично повертає їм втрачене майно, проте насправді суд відмовляє у таких позовах через обрання неефективного способу захисту, залишаючи об'єкт у фактичного володільця. Стаття 16 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та стала практика застосування віндикації вимагають заявляти пряму вимогу про витребування речі. Цього тижня судова практика зосередилася на подоланні формальних бар'єрів: від вибору правильного речового позову в земельних спорах до захисту бізнесу від автоматичних податкових санкцій та доведення сімейного статусу в умовах воєнного стану.
| Справа | Суть спору | Результат перегляду | Ключова норма |
|---|---|---|---|
| справа № 738/1926/25 | Скасування реєстрації ділянки через накладення меж | Відмовлено через відсутність віндикаційної вимоги | ст. 16відкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 387 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці |
| справа № 420/30605/25 | Віднесення ТОВ до ризикових через контрагентів | Рішення ДПС скасовано, доведено реальність операцій | п. 71.1 ст. 71 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці |
| справа № 609/506/25 | Встановлення факту проживання однією сім'єю | Факт встановлено на підставі військових актів та свідків | ч. 2 ст. 3 СКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці |
Накладення меж 2,0 га: чому скасування запису не повертає землю
Помилка у виборі способу захисту на стадії формування позовних вимог неминуче призводить до втрати часу в апеляційній інстанції, що предметно ілюструє справа № 738/1926/25. Фермерське господарство «САМ», яке з 1997 року володіє масивом площею 38,2 га на підставі Державного акту серії ЧН №00111, виявило повне накладення на свої землі ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7423086300:11:000:0353), оформленої на іншу особу. Замість витребування майна, позивач звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з вимогою до Головного управління Держгеокадастру та приватних осіб про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, закриття запису в Поземельній книзі та припинення речових прав. Чернігівський апеляційний суд 22.09.2026 залишив у силі рішення про відмову в позові, констатувавши на підставі ст. 15 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, що вимога про скасування реєстрації не вирішує спору про право та не повертає майно законному користувачу.
Адміністративне скасування запису за ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»відкриється на prozakony.com у новій вкладці не здатне реально відновити порушене становище, якщо спірна земельна ділянка вже вибула з фактичного володіння землекористувача. Суди послідовно кваліфікують такі вимоги як неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові за ст. 16 ЦКУ. У справах № 738/1931/25, № 738/1925/25 та № 738/1929/25 суди також відмовили позивачам, прямо вказавши на необхідність пред'явлення віндикаційного позову.
Стратегія адвоката у спорах про накладення меж має будуватися на чіткій послідовності дій. Спочатку необхідно зафіксувати факт просторового перетинання координат та вибуття землі з володіння шляхом отримання висновку судової земельно-технічної експертизи. Наступним кроком перевіряється стан реєстрації прав третіх осіб у Державному земельному кадастрі. Маючи ці дані, адвокат формує віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 або ст. 388 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Заявлення окремих вимог про закриття Поземельної книги без ініціювання речового спору гарантовано призведе до відмови, оскільки такий інструмент не поновлює права особи по суті.
Блокування ТОВ «Кей.Джі.Ойл»: межі відповідальності за контрагента
Адміністративний тиск через ланцюг контрагентів розбивається об законодавчу вимогу індивідуальної відповідальності платника податків. У справі № 420/30605/25 Одеський окружний адміністративний суд 21.11.2025 задовольнив позов ТОВ «Кей.Джі.Ойл», скасувавши рішення комісії ДПС від 10.06.2025 № 151453 про відповідність товариства п. 8 Критеріїв ризиковості. Податковий орган мотивував своє рішення виключно тим, що позивач мав господарські відносини із ССПП «Куйбишева», ФГ «ХорсАгро Альянс» та ТОВ «Авангард Поділля», щодо яких уже було ухвалено рішення про ризиковість. П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін, визнавши автоматичне поширення статусу ризиковості протиправним.
Апеляційний суд встановив, що контролюючий орган порушив процедурний алгоритм, визначений пунктами 5 та 6 Порядку № 1165. Перевірку було ініційовано щодо вже зареєстрованих операцій, тоді як законодавство вимагає проводити моніторинг саме у зв'язку з поданням нової податкової накладної на реєстрацію. Крім того, оскаржуваний акт індивідуальної дії містив лише формальне посилання на п. 8 Критеріїв без розшифрування конкретної податкової інформації, що прямо порушує вимоги обґрунтованості за ч. 2 ст. 19 Конституції Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці та пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Надання платнику негативного статусу виключно через претензії до його партнерів суперечить п. 71.1 ст. 71 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці.
Для зняття статусу ризиковості адвокату необхідно зосередитися на доведенні реальності господарських операцій та процесуальних порушеннях з боку ДПС. У цій справі реалізація угод була повністю підтверджена договорами, видатковими та товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами і паспортами якості. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, обов'язок доказування правомірності рішення лежить на суб'єкті владних повноважень. Якщо податкова не надає доказів фіктивності самих операцій позивача, суд скасовує рішення комісії. Цей підхід застосовується послідовно: у справі № 420/36322/25 суд також вказав на обов'язковість автоматизованого моніторингу нових накладних, а у справах № 420/36058/25 та № 420/38647/25 апеляційні скарги податкового органу були відхилені з аналогічних підстав.
Зниклий безвісти в Курській області: доведення сім'ї за ст. 3 СКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Оцінка доказів у цій категорії спорів вимагає відходу від паперового формалізму на користь життєвих реалій воєнного часу. У справі № 609/506/25 Касаційний цивільний суд залишив у силі рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу жінки та військовослужбовця, який зник безвісти 04.10.2024 під час виконання бойового завдання у Курській області. Дочка зниклого оскаржувала судові рішення, стверджуючи про відсутність доказів ведення спільного бюджету та неналежність поданої доказової бази. Верховний Суд відхилив ці доводи, вказавши, що ст. 400 ЦПК Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці забороняє касаційній інстанції переоцінювати обставини спільного побуту, встановлені судами попередніх інстанцій.
Суди застосували стандарт більшої переконливості, визнавши доведеним факт виникнення взаємних прав та обов'язків подружжя за ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СКУ. Торік суди розглянули 6471 справу цієї категорії, задовольнивши 64% вимог, тоді як цього року з 1978 справ позитивний результат отримано у 54%. Успіх у таких процесах залежить від якості зібраних документів. Замість прямих банківських договорів суд прийняв акт службового розслідування військової частини, де позивачка прямо зазначена цивільною дружиною, офіційне сповіщення сім'ї, акт обстеження житлово-побутових умов, довідку старости, роздруківки щоденних телефонних з'єднань під час служби, фотознімки та узгоджені показання свідків (сусідів і священнослужителя).
Звернення до суду в таких випадках має чітку легітимну мету — набуття статусу члена сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, для отримання соціальних гарантій за ст. 1 та ст. 6 відповідного Закону. Практика підтверджує гнучкість судів у питаннях доказування: у справі № 592/1104/26 факт проживання встановлено на підставі актів ОСББ та анкети до ЗСУ, у справі № 213/2377/25 суд врахував спільний банківський рахунок та заяву до РАЦС, а у справі № 508/15/26 вирішальними стали виписки з погосподарських книг. Адвокату достатньо сформувати комплекс доказів, який у своїй сукупності робить версію про спільне проживання більш вірогідною, ніж аргументи опонентів.
Постанова ВС у справі щодо зниклого військовослужбовця остаточно фіксує стандарт доказування для цивільних дружин, проте залишає нерозв'язаною колізію щодо подальшого розподілу соціальних виплат. Якщо суд встановлює факт проживання однією сім'єю за наявності повнолітніх дітей від попередніх шлюбів, які активно заперечують цей статус у процесі, профільне законодавство чітко не визначає пріоритетності їхніх прав на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти, що неминуче спровокує нову хвилю позовів до Міністерства оборони щодо пропорційного поділу гарантованих державою сум.