Якщо забезпечення позову вичерпано — то наказ про звільнення є правомірним

29.04.2026 ВС ухвалив нове рішення про відмову у поновленні на посаді судді та стягненні понад трьох мільйонів гривень. Раніше апеляційна інстанція визнала наказ голови суду протиправним через наявність ухвали про забезпечення позову, яка нібито блокувала відрахування зі штату.

Наказ голови суду vs ухвала про забезпечення позову

У попередніх позиціях Касаційний суд зазвичай фокусувався на правомірності самого рішення Вищої ради правосуддя, розглядаючи наказ про звільнення як похідний технічний елемент. Було лінійне правило — стало комплексне: раніше суди перевіряли лише наявність акта ВРП, вектор змінився: тепер оцінка охоплює юридичну силу всіх паралельних судових заборон на точну дату видання наказу.

У справі 320/503/19 суд підтвердив, що оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання головою суду. На момент видання наказу 10.01.2019 акт ВРП був чинним, і подальше його скасування Великою Палатою не зробило дії голови суду ретроспективно незаконними. Порівняно з постановою у справі 800/135/17, де звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва визнали неправомірним через те, що рішення ВРП від 23.03.2017 базувалося на скасованих висновках ВККС, новий підхід вимагає бездоганної хронології процесуальних дій.

Відмова у призначенні судді: межі процесуальних фільтрів

Цей кейс відображає загальну статистику: у категорії трудових спорів із 76 456 справ найбільша частка — 38% (29 743) — завершується відмовою у задоволенні позову. Задоволено лише 33% (25 284) вимог, а частково задоволено 17% (13 436). Практика підтверджує захист стабільності публічно-правових відносин, де відсоток відмов перевищує кількість успішних оскаржень звільнень.

Тепер підхід вимагає жорсткої перевірки строків дії процесуальних ухвал. До цього рішення позивачі часто намагалися використовувати забезпечення позову як безстроковий імунітет. У справі 640/33366/21 суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області застосував ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2019 як перешкоду для звільнення. Ця ухвала забороняла вчиняти дії щодо його відрахування зі штату після рішення ВРП від 04.04.2019 про відмову у внесенні подання про призначення.

Суд прецедентно розмежував процедуру оскарження рішення ВРП та технічний обов'язок голови суду. На момент видання наказу 18.10.2021 строк на апеляційне оскарження рішення у відповідній справі сплив, а інформація про подання скарги була відсутня. Відповідно, заходи забезпечення втратили чинність. Касаційна інстанція скасувала постанову апеляційного суду та відмовила у позові, стягнувши 0 грн із заявлених 3 219 311,37 грн середнього заробітку.

«Заходи забезпечення позову не можуть бути тотожними за змістом позовним вимогам та не повинні перешкоджати виконанню рішень органу суддівського врядування, прийнятих у межах його конституційних повноважень».

Послідовність дій: від оскарження рішення ВРП до ст. 266 КАС

Траєкторія судової практики вказує на те, що будь-які спроби зупинити кадрові рішення через паралельні процеси будуть марними. Розгляд справ щодо оскарження актів Вищої ради правосуддя здійснюється за спеціальними правилами ст. 266 КАС. Верховний Суд діє як суд першої інстанції, що суттєво змінює стратегію доказування.

У справі 9901/265/20 позивач намагався послатися на перебування на стаціонарному лікуванні у Львові та неподану заяву про відставку як на підстави для скасування рішення ВРП від 23.07.2020. Суд відхилив ці аргументи, підтвердивши, що наявність відкритого дисциплінарного провадження імперативно зупиняє розгляд заяви про відставку.

Аналогічний принцип автономності дисциплінарних процедур діє і для прокурорів. У справі 826/11154/16 заступника прокурора Київської області звільнили наказом від 22.06.2016 до винесення вироку у кримінальному провадженні щодо розкрадання 45 тис. тонн цукру на суму близько 300 млн грн. Суд підтвердив, що дисциплінарна відповідальність не залежить від стадії кримінального процесу, а участь у незаконному описі майна без відрядження є достатньою підставою для припинення служби.

Практичні кроки адвоката: підготовка позову та доказів

Для юриста, який готує позов про поновлення на посаді публічної служби, план дій має складатися з таких етапів:

1. Перевірити статус первинного рішення ВРП. Оскарження наказу голови суду без скасування акта ВРП не дасть результату. Суд касаційної інстанції, застосовуючи положення ст. 350 КАС, залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо наказ видано на підставі чинного акта органу врядування.
2. Зібрати докази процедурних порушень під час прийняття самого рішення ВРП. Наприклад, у справі 9901/77/19 суд скасував рішення ВРП від 10.01.2019 саме через порушення процедурних гарантій, стягнувши з відповідача 768,40 грн судового збору.
3. Проаналізувати строки дії ухвал про забезпечення позову. Якщо на дату видання наказу про звільнення строк апеляційного оскарження рішення в іншій справі сплив, заходи забезпечення вважаються вичерпаними.
4. Формувати вимоги про стягнення середнього заробітку виключно як похідні. За правилами ст. 245 КАС, суд може зобов'язати роботодавця виплатити компенсацію лише у разі визнання основного акта протиправним.
5. Оцінити перспективи перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 359 КАС), якщо первинне рішення органу врядування згодом скасовується іншим судом.

Готуючи позовну заяву, адвокат має додати довідку про рух справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, щоб підтвердити чинність або втрату сили заходів забезпечення позову на момент звільнення. Також необхідно надати розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу із зазначенням конкретної суми, розуміючи її залежність від долі основної вимоги.

Захист прав звільненого працівника має концентруватися на оскарженні першоджерела у межах визначених юрисдикційних процедур. Спроби законсервувати трудові відносини через допоміжні судові заборони більше не забезпечують бажаного результату.