Перевірте юрисдикцію перед позовом про спростування наказу про звільнення

20.07.2026 Верховний Суд у справі 757/63681/21-ц заблокував спробу скасувати наслідки люстрації через механізм захисту ділової репутації. Раніше звільнені посадовці активно намагалися використовувати цивільні позови для нівелювання розпорядчих актів, які не змогли вчасно оскаржити в адміністративному порядку.

У категорії трудових та репутаційних спорів (близько 84 000 справ) простежується стійка динаміка до відмов у задоволенні вимог проти державних інституцій. Відмовлено у 37% (близько 32 000 справ), що підтверджує суворість критеріїв доказування. Задоволено 33% (близько 29 000 справ) — переважно у спорах проти приватних медіа. Ще 21% рішень мають процедурний характер (закриття, залишення без розгляду). Зміщення фокусу з прав особи на репутацію до пріоритету публічного інтересу вимагає від захисту зміни процесуальної тактики.

Захист честі посадовиці селищної ради vs свобода слова

У попередніх позиціях суди часто фокусувалися на самому факті поширення негативної інформації, що дозволяло позивачам успішно оскаржувати публікації в медіа. У справі 141/617/25 виконуюча обов'язки селищного голови вимагала спростування газетної статті, де її звинувачували у вчиненні злочину щодо невиконання судового рішення та називали «московитським кодлом».

Позиція позивачки ґрунтувалася на тому, що використання образливих слів та прямих звинувачень завдає непоправної шкоди її репутації як посадової особи. Контраргумент відповідачів зводився до реалізації права на свободу слова, проте вони не надали жодних доказів правдивості своїх тверджень.

Суд зважив ці доводи через призму ст. 277 ЦК та ст. 297 ЦК. Було проведено семантико-текстуальну експертизу, яка підтвердила, що фрази про злочин є безапеляційними твердженнями про факти. Оскільки правоохоронні органи не реєстрували кримінальних проваджень, суд констатував пряме порушення презумпції невинуватості. Розв'язка спору: інформацію визнано недостовірною, відповідачів зобов'язано опублікувати спростування та солідарно компенсувати витрати на правничу допомогу, оскільки вони не виконали тягар доказування за ст. 76-81 ЦПК. Були бездоказові звинувачення — стало безальтернативне спростування.

Наказ НБУ про люстрацію vs ст. 277 ЦК

У рішенні по справі 757/63681/21-ц вектор змінився у бік безумовного захисту правомірності дій держави, навіть якщо вони мають прямі негативні наслідки для кар'єри особи. Позивач вимагав від Національного банку України відкликати наказ про звільнення від 22.10.2014 та визнати недостовірною інформацію на сайті Міністерства юстиції.

Аргумент позивача: оприлюднення наказу про очищення влади створює у громадськості хибне враження про його причетність до узурпації влади, що грубо порушує особисті немайнові права (ст. 201 ЦК та ст. 299 ЦК). Контраргумент НБУ: регулятор діяв виключно на виконання імперативних вимог законодавства, передаючи інформацію до реєстру, а самі відомості вже були вилучені у 2020 році.

Касаційний цивільний суд оцінив ці позиції та встановив, що оскаржуваний наказ констатує лише юридичний факт звільнення, а не містить прямих тверджень про узурпацію влади конкретним позивачем. Застосовуючи ст. 400 ЦПК, суд відмовився переоцінювати докази. Головна розв'язка полягала у виявленні процесуальної маніпуляції: позивач раніше намагався оскаржити цей наказ в адміністративному порядку, але позов залишили без розгляду через пропуск строків.

«Здійснення заходів з очищення влади (люстрації) є законодавчо закріпленим обов’язком держави, а оприлюднення відповідних відомостей не може розцінюватися як поширення недостовірної інформації про особу».

Спроба використати ст. 275 ЦК для фактичного скасування чинного наказу, який не був визнаний протиправним у порядку адміністративного судочинства, є процесуально безпідставною.

Статус у реєстрі PEP та межі критики Мін'юсту

Тепер підхід Касаційного суду чітко вказує: оприлюднення відомостей на виконання закону є обов’язком органу влади, а не посяганням на честь. Порівняно з постановою у справі 757/14418/20-ц, де колишній народний депутат вимагав видалити свій профіль з відкритого реєстру національних публічних діячів (PEP), суд остаточно закріпив пріоритет достовірності історичних фактів. Позивач стверджував, що через три роки після складання повноважень він втратив статус PEP, і перебування в реєстрі провокує жорсткий фінансовий моніторинг з боку банків. Громадська організація заперечувала, вказуючи на достовірність біографічних даних. Суд, керуючись ст. 410 ЦПК, відмовив позивачу: визначення терміну в спеціальному законі не робить історичні факти неправдивими, а вимога видалити дані є неприпустимою цензурою. З позивача стягнуто 36 000 грн витрат на адвоката опонентів.

Ця траєкторія прецедентно обмежує позови проти державних органів та критиків загалом. У справі 755/6250/21 Міністерство юстиції намагалося спростувати статтю на порталі «Цензор.Нет» про «сфабриковану скаргу» на приватного виконавця. Суд відмовив, визнавши це оціночним судженням, до якого державні органи мають виявляти найвищий рівень толерантності.

Аналогічний стандарт застосовано у корпоративних та місцевих конфліктах. У справі 462/4634/17 опис зміни керівництва ТРЦ «Victoria Gardens» як «спроби рейдерського захоплення» за участю осіб спортивної статури суд кваліфікував як суб'єктивну оцінку подій, що реально відбувалися (ст. 412 ЦПК). Навіть критика члена виконкому Дмитрівської сільради щодо неоформлених пасовищ у справі 389/2629/20 була визнана допустимим оціночним судженням згідно зі ст. 401 ЦПК. Публічні діячі свідомо погоджуються на пильну увагу суспільства.

Ігнорування цієї позиції призведе до подання завідомо непрохідних позовів проти державних інституцій, де процесуальні витрати позивача не будуть відшкодовані через відсутність складу правопорушення. Для адвокатів це ризик репутаційних втрат перед клієнтом, оскільки суд більше не ототожнює негативне сприйняття особи суспільством із недостовірністю інформації у розпорядчих актах.

Практичні кроки для адвоката:

1. Перевірте наявність адміністративної преюдиції. Якщо клієнт пропустив строки оскарження наказу про звільнення за ст. 36 КЗпП у порядку адміністративного судочинства, подання цивільного позову за ст. 15 ЦК гарантовано призведе до відмови.
2. Дослідіть першоджерело інформації. Якщо дані опубліковані на виконання прямої норми закону (реєстр люстрованих осіб, реєстр PEP), вимагати їх визнання недостовірними без скасування самого розпорядчого акта — марна стратегія.
3. Розмежуйте факти та оціночні судження до подання позову. Якщо спірна інформація стосується публічної особи або діяльності держоргану, суд кваліфікуватиме різкі вислови (навіть звинувачення у «рейдерстві» чи «сфабрикованих скаргах») як оціночні судження, які не підлягають спростуванню.