05.06.2024 — суд першої інстанції закрив провадження у справі № 384/138/24. 31.10.2024 — апеляція підтримала це рішення. Згодом ВС постановив, що встановлення факту догляду для відстрочки не підлягає розгляду в цивільному суді, остаточно спрямувавши заявника до органів місцевого самоврядування.
Глибинна логіка процесу полягає в тому, що закриття провадження давно перестало бути суто технічним наслідком помилки в реквізитах. Сьогодні це потужний процесуальний фільтр, який сторони використовують як зброю. Для кредитора це спосіб зупинити недобросовісного боржника, який ховає гроші. Для державного органу — небезпека втратити вже виграні кошти через формальну прискіпливість апеляції. Для військовозобов'язаного — втрачений час на хибний судовий шлях замість адміністративного. Аналіз трьох свіжих позицій Верховного Суду показує, як правильно працювати з інститутом закриття провадження, щоб захистити інтереси клієнта.
План реструктуризації на 1000 грн та зловживання правом
У справі № 918/718/25 ОСОБА_1 ініціював власне банкрутство, маючи підтверджений борг перед АТ «Сенс Банк» на суму 1 372 899,84 грн. Керуючий реструктуризацією запропонував суду план: боржник виплачує 55 155,20 грн протягом 60 місяців (приблизно 1000 грн на місяць), залишає собі 42 000 грн щомісяця на власні потреби, а решту 95% заборгованості — списує.
З позиції кредитора, найефективніший спосіб боротьби з такими планами — не просто оспорювати математику виплат, а бити у фундамент добросовісності. Кредитор заявив клопотання про закриття провадження, вказуючи на нереальність умов. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, провадження було закрито, що повністю заблокувало спробу боржника штучно звільнитися від мільйонного зобов'язання.
Верховний Суд підтримав такий підхід. Судді застосували стандарти заборони зловживання цивільними правами (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України). Найцікавіше ховається в деталях: боржник не розкрив рух кредитних коштів і не обґрунтував причин своєї неплатоспроможності, як того вимагає ч. 7 ст. 123 КУзПБ. Судова процедура має на меті дійсне відновлення платоспроможності (ч. 1 ст. 2 КУзПБ), а не легалізацію ухилення від сплати.
Щоб досягти закриття справи за ч. 11 ст. 126 КУзПБ, адвокату кредитора необхідно вимагати від боржника документальних доказів цільового витрачання позичених коштів та жорстко критикувати економічний розрахунок витрат на власні потреби. Правомірність такого жорсткого фільтру підтверджується і в суміжній практиці: у справі № 909/688/22 ВС також визнав законним закриття провадження через неподання реального плану реструктуризації з належною оцінкою добросовісності. Натомість, якщо стан неоплатності доведено, а плану немає, суд переходить до процедури погашення боргів (ч. 1 ст. 130 КУзПБ), як це відбулося у справі № 918/172/21.
Стягнення 552 тисяч митницею без статусу юридичної особи
Здавалося б, очевидна річ: якщо ти виграв частину позову і подаєш апеляцію, щоб стягнути решту, суд не може відібрати в тебе вже присуджене, якщо опонент мовчить. Проте у справі № 903/347/25 Волинська митниця зіткнулася саме з таким процесуальним колапсом.
Митниця позивалася до ТОВ «Волиньелектрозбут» про стягнення 552 279,81 грн надмірно сплачених коштів через безпідставне збільшення ціни на електроенергію понад 10% (ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Суд першої інстанції стягнув 306 946,38 грн. Митниця подала апеляцію на відмовлену частину. Відповідач рішення не оскаржував. Незважаючи на це, Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2026 скасував рішення повністю і закрив провадження за п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, мотивуючи це тим, що Волинська митниця є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи.
Верховний Суд скасував постанову апеляції в частині закриття провадження та захистив первісні вимоги митниці, передавши справу на новий розгляд. Аргументація ВС базується на двох стовпах, які має використовувати позивач у подібних спорах: 1. Відсутність статусу юридичної особи не дорівнює відсутності процесуальної правоздатності (ч. 2 ст. 4 ГПК України, ч. 2 ст. 546 Митного кодексу України). Помилка в реквізитах чи статусі державного органу не позбавляє господарський суд юрисдикції. 2. Порушення принципу *non reformatio in peius* (заборона повороту до гіршого). Апеляція прямо порушила вимоги процесуального закону, скасувавши виграну позивачем суму за його ж скаргою.
Для прокурорів та юрисконсультів держорганів ця позиція є критичною при захисті публічних коштів. Вона узгоджується з постановою у справі № 903/366/22, де суд успішно задовольнив позов про стягнення 107 858,96 грн надмірно сплачених коштів за електроенергію, підтвердивши правомірність участі таких підрозділів у процесі.
Відстрочка від мобілізації та пастка окремого провадження
У справі № 384/138/24 заявник намагався використати цивільне судочинство як обхідний шлях для отримання відстрочки. ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт, що він є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за дружиною з інвалідністю II групи. Мета — подати це рішення до ТЦК (абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Заявник стверджував, що місцева влада необхідних актів не видає, тому суд єдиний вихід.
Суди всіх трьох інстанцій закрили провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. ВС наголосив, що окреме провадження (ст. 293, 315 ЦПК України) має виключно субсидіарний характер. Якщо закон передбачає адміністративну процедуру — суд не має права її підміняти. Питання догляду чітко врегульовано п. 4 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», що вимагає звернення до органів місцевого самоврядування.
Торік ВС ухвалив 4713 рішень у цій категорії спорів (72% задоволено), цього року — вже 1328 рішень (60% задоволено), проте щодо встановлення факту догляду суди переважно непохитні. Наприклад, у справі № 514/39/25 провадження також закрито через наявність позасудового порядку, а у справі № 569/20792/23 суд відмовив, вказавши, що підтвердження догляду для мобілізації належить до публічно-правових відносин. Єдиний виняток у наданому масиві — справа № 153/247/24, де суд задовольнив заяву військовослужбовця, оскільки через наявність доходу він не мав права на соціальну компенсацію, що відкрило шлях до судового встановлення факту.
Для адвоката позивача це означає зміну стратегії: замість подання заяв про встановлення факту в порядку ЦПК, необхідно формувати пакет документів для органів соціального захисту, отримувати офіційну відмову (якщо акт не видають) і далі оскаржувати саме бездіяльність суб'єкта владних повноважень за правилами адміністративного судочинства.
Зміна підходів до закриття проваджень
| Суть спору | Помилкова стратегія | Належний підхід |
|---|---|---|
| Банкрутство фізособи | • Подання плану з 95% прощенням боргу без доказів витрачання кредиту | • Обґрунтування причин неплатоспроможності (ч. 7 ст. 123 КУзПБ) • Доведення балансу інтересів кредитора та боржника |
| Стягнення коштів держорганом | • Закриття справи апеляцією через відсутність статусу юрособи у митниці | • Визнання процесуальної правоздатності підрозділу (ч. 2 ст. 546 МКУ) • Заборона скасування виграної суми за скаргою позивача |
| Факт догляду для відстрочки | • Звернення до цивільного суду в порядку окремого провадження | • Звернення до органів місцевого самоврядування (п. 4 ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про соціальні послуги») |
Виходячи з проаналізованої практики, юристу варто скоригувати роботу з доказами та вибором юрисдикції:
У справах про неплатоспроможність вимагайте від боржника розкриття руху кредитних коштів та економічного обґрунтування залишених на власні потреби сум; за їх відсутності подавайте клопотання про закриття провадження за ч. 11 ст. 126 КУзПБ (справа № 918/718/25).
При представництві відокремлених підрозділів держорганів у господарських спорах припиняйте спроби опонентів закрити справу через відсутність статусу юридичної особи, посилаючись на спеціальну процесуальну правоздатність та недопустимість порушення меж апеляційного перегляду (справа № 903/347/25).
Під час супроводу клієнтів у питаннях мобілізації припиніть подавати цивільні заяви про встановлення факту догляду; формуйте запити до органів місцевого самоврядування для отримання відповідного акта в позасудовому порядку (справа № 384/138/24).