Чи рятує паперова дебіторка від солідарної відповідальності директора? Господарський суд Полтавської області стягнув 1 694 263 479,70 грн особистих коштів із колишнього керівника, який вчасно не заявив про банкрутство підприємства.
Керівник ТОВ "Марс 2018" накопичив борги перед кредиторами, маючи від'ємний капітал на рівні мінус 144 816 тис. грн станом на кінець третього кварталу 2024 року. Замість ініціювання процедури неплатоспроможності, активи виводилися на пов'язаних осіб через договори поворотної фінансової допомоги, тоді як на балансі залишалася лише неліквідна заборгованість.
Ухвалюючи рішення, суд відхилив аргументи відповідача про наявність достатніх для розрахунку активів, оскільки заявлена дебіторка фактично не стягувалася і не забезпечувала реального погашення вимог. Суд поклав на директора солідарну відповідальність за правилами законодавства про банкрутство, задовольнивши позов повністю та розподіливши 5324,80 грн судового збору на користь позивача (ст. 129 ГПК).
Оцінюючи цей прецедент крізь призму корпоративних ризиків, простежується жорсткий критерій правозастосування, де формальна наявність активів більше не слугує індульгенцією для менеджменту. Суди прискіпливо досліджують якість балансу, тому перекидання коштів під виглядом фінансової допомоги в умовах загрози неплатоспроможності розцінюється як пряме ухилення від обов'язку ініціювати процедуру. Готуючи позицію захисту для колишнього директора, одразу замовляйте аудит ліквідності дебіторської заборгованості, оскільки самі лише цифри у звітності не спростовують факту доведення компанії до критичного стану.