31.12.2025 — суд у справі 308/6838/25 конфіскував майно податківиці-колаборантки. 04.05.2026 — у справі 727/4452/26 засуджено посадовця комунального підприємства за передачу транспорту спецслужбам РФ. 15.07.2026 — винесено вирок у справі 954/694/23 щодо керівника вагонного депо з повною конфіскацією корпоративних прав.
Системна проблема доказування in absentia
Процедура спеціального судового провадження (ст. 323 КПК) закріпила механізм безальтернативної конфіскації. Спочатку орган досудового розслідування фіксує факт добровільної співпраці через захоплені документи окупаційних адміністрацій. Далі суд оцінює ці матеріали без безперехресного допиту обвинуваченого, спираючись виключно на покази свідків та цифрові сліди. У фіналі ухвалюється обвинувальний вирок, який автоматично запускає процедуру стягнення активів у дохід держави. Така процесуальна послідовність позбавляє сторону захисту можливості ефективно спростовувати умисел, оскільки особа фізично переховується на непідконтрольній території.
Суди різних регіонів демонструють сталу єдність у підходах до таких справ. Ключова відмінність полягає у предметі доказування. У справах щодо незаконних правоохоронних органів суди не вимагають підтвердження матеріальної шкоди. Натомість в економічних епізодах детально досліджуються акти передачі майна. Будь-яка активність на окупованих територіях, зафіксована в паперових звітах, майже гарантовано призводить до обвинувального вироку.
Доказова база та фінансові наслідки
Суди формують вироки, спираючись на три категорії доказів, які оцінюються у сукупності (ст. 86 КПК, ст. 91 КПК).
- Документарний слід: копії наказів про призначення, штатні розписи псевдоустанов, акти інвентаризації майна (як у справі 954/694/23 щодо депо «Каховка»).
- Свідчення: протоколи допитів колег або підлеглих, які підтверджують добровільність та виконання розпорядчих функцій на рівні менеджменту.
- Цифрові докази: публікації у пропагандистських медіа, матеріали негласних слідчих розшукових дій.
У справі 761/20456/24 захист намагався дискредитувати цифрові докази, посилаючись на ймовірність маніпуляцій з електронними носіями. Проте суд відхилив ці аргументи як необґрунтовані припущення, конфіскувавши частку квартири обвинуваченої. З фінансової перспективи, такі рішення створюють міцну преюдицію для подальших цивільних позовів про стягнення збитків. Наприклад, у справі 766/4814/24 держава стягнула два легкові автомобілі у працівниці окупаційної паспортної служби.
Матриця ризиків для корпоративного сектору
Аналіз масиву з ~110 000 кримінальних проваджень підтверджує жорсткий тренд: 64% вироків є обвинувальними. Лише 21% справ завершуються виправданням або відмовою, а 15% повертаються чи закриваються.
| Ризик | Ймовірність | Пом'якшення (з позиції захисту/обвинувачення) |
|---|---|---|
| Кримінальна відповідальність (8-15 років) | Висока (64% вироків — обвинувальні) | Доведення факту примусу або відсутності розпорядчих функцій у структурі. |
| Конфіскація активів (impact на P&L особи) | Критична (передбачена санкціями ст. 111-1 КК) | Своєчасне виявлення майна, зареєстрованого на пов'язаних осіб. |
| Блокування контрагентів | Висока (внесення до реєстрів) | Проведення поглибленого Due Diligence при роботі з активами. |
У справі 954/694/23 суд застосував конфіскацію часток у статутних капіталах на суми 13 811,50 грн, 250 000,00 грн та 500,00 грн. Колабораційна активність співзасновників гарантовано веде до втрати корпоративних прав та паралічу бізнесу.
Кваліфікація дій та стандарти доказування
Правова кваліфікація залежить від специфіки дій фігуранта. У справах щодо добровільного зайняття посад у незаконних правоохоронних органах (ст. 111-1 КК) суди фокусуються на самому факті призначення. Показовою є справа 308/2990/26, де особа отримала 13 років ув'язнення за роботу в окупаційній виправній колонії №90. Аналогічний підхід застосовано у справі 308/6838/25 щодо інспектора окупаційної податкової служби.
«Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі».
Натомість пособництво (ст. 111-2 КК) вимагає доведення факту передачі активів або матеріальних ресурсів. У справі 727/4452/26 заступник директора комунального підприємства отримав 11 років за перереєстрацію установи за законами РФ та передачу мікроавтобуса Ford представникам ФСБ. А керівник депо виділив 12 українських вагонів для спорудження військової переправи.
Якщо клієнт підозрюється у співпраці через підписання інвентаризаційних актів — необхідно негайно збирати докази фізичного чи психічного примусу. Якщо майно клієнта вже арештоване в рамках ст. 100 КПК — слід готувати стратегію захисту корпоративних прав інших співвласників бізнесу. Якщо обвинувачений перебуває на непідконтрольній території — адвокату доведеться працювати виключно з процесуальними порушеннями порядку здійснення виклику за ст. 297-5 КПК.
Залишається відкритим питання: як добросовісним співвласникам компанії захистити свої інвестиції, якщо частка їхнього партнера-колаборанта підлягає безальтернативній конфіскації за вироком in absentia?