п.п. 69.28 ПКУ: доведення втрати первинки на фронті

У постанові від 01.09.2026 у справі №160/12774/24 Верховний Суд вказав, що наявність договорів про надання послуг та права підпису у менеджерів не доводить фактичного зберігання первинної документації на території замовників у зоні бойових дій. Цей висновок касаційної інстанції позбавляє фіскалів можливості довільно відкидати повідомлення про втрачену на фронті первинку, але одночасно вимагає від бізнесу жорсткіших стандартів доказування.

ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» vs ДПС: форма 20-ОПП та місце зберігання

Спір у справі №160/12774/24 розгортався навколо відмови податкового органу застосувати до ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» спеціальні правила підтвердження звітності без первинних документів (п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). Позивач стверджував, що документи залишилися на об'єктах замовників у Донецькій області, які опинилися під окупацією. Справа пройшла кілька кіл розгляду: Верховний Суд ще 21.08.2025 направляв її на новий розгляд через неналежне дослідження обставин. При повторному перегляді апеляція задовольнила позов, проте касаційний суд знову скасував це рішення та направив справу до апеляційної інстанції. Суд зазначив, що апеляція не перевірила порядок організації обліку та реальне місцезнаходження документів, а відсутність поданого повідомлення 20-ОПП свідчить про відсутність задекларованого місця зберігання.

Протилежний підхід до оцінки форми 20-ОПП той самий платник податків відстояв у справі №160/21155/25. Надаючи послуги на об'єктах ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» у Донецькій області, підприємство втратило доступ до документів за період з 01.01.2024 по 31.08.2024. Податкова відмовила у пільговому режимі через відсутність 20-ОПП та інвентаризації. Третій апеляційний адміністративний суд 01.07.2026 скасував рішення ДПС, вказавши, що за правилами ст. 77 КАС тягар доведення лежить на контролюючому органі. Сам факт неподання форми 20-ОПП тягне відповідальність, але не спростовує здійснення діяльності на відповідній території.

У розрізі підпункту 69.28 ПКУ окружні суди демонструють стійку тенденцію повного задоволення позовів бізнесу проти регіональних управлінь ДПС. Загальна статистика розгляду підтверджує цю динаміку: із близько 117 000 справ категорії «податковий» задоволено приблизно 42% (близько 50 000 рішень), тоді як відмовлено у 36% випадків. Наприклад, у справі №160/37066/25 суд повністю визнав протиправною відмову ДПС та зобов'язав застосувати спеціальні правила за періоди з 01.06.2021 по 31.07.2025, стягнувши на користь підприємства 3328,00 грн судового збору.

Знищення архіву у Покровському та окупація Маріуполя

Пряме фізичне знищення документів вимагає іншої стратегії захисту. У справі №160/9604/26 архів ДІП «ДНІПРОДОР» у смт Покровське був повністю зруйнований 29.12.2025 внаслідок влучання двох керованих авіабомб (КАБ), що підтверджувалося витягами з ЄРДР. ДПС відмовила у застосуванні пільгових норм ст. 44 ПК, вимагаючи товарно-транспортні накладні на перевезення документів до архіву та вказуючи на дефекти договору суборенди. Суд 09.06.2026 скасував рішення фіскалів, застосувавши ст. 2 КАС. Рішення базувалося на тому, що відомості ЄДР мають презумпцію достовірності щодо місцезнаходження підприємства, а законодавство не містить вимог надавати ТТН при внутрішньому переміщенні архіву.

Вимога податківців щодо обов'язкової інвентаризації втрачених активів також регулярно визнається судами протиправною. У справі №160/31810/25 ТОВ «Торгівельний дім «Гільдія українських машинобудівників» втратило документи у Маріуполі. ДПС вимагала результатів інвентаризації та зобов'язала відновити первинку за 90 днів. Суд першої інстанції, рішення якого підтвердила апеляція 01.07.2026, зазначив, що проведення інвентаризації в умовах окупації відтерміновується до появи безпечного доступу до активів.

Презумпція правдивості повідомлення платника діє лише за наявності доказів реальної присутності бізнесу на території. У справі №160/24280/25 ПрАТ «КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ» оскаржувало дві відмови ДПС. Суд задовольнив позов щодо періоду роботи у м. Сорокине (2004-2019 роки), оскільки податкова порушила процедуру прийняття рішення (ст. 241-246 КАС). Проте суд відмовив у застосуванні п.п. 69.28 ПКУ за період реєстрації у Маріуполі (2019-2022 роки), оскільки підприємство не подавало відомостей за формою 20-ОПП та не підтвердило здійснення фактичної діяльності у цьому місті.

Межі дискреції ДПС та застосування ст. 245 КАС

Окремим процесуальним викликом є спосіб захисту порушеного права. У головній справі №160/12774/24 Верховний Суд вказав на порушення норм процесуального права при вирішенні питання про зобов'язання податкового органу прийняти конкретне рішення. Касація наголосила, що відповідно до ст. 353 КАС та ст. 245 КАС суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень без належних мотивів.

Ця позиція ВС контрастує з практикою судів першої інстанції, які часто обирають саме зобов'язальний спосіб захисту для забезпечення його ефективності. Якщо податковий орган не довів правомірності своєї відмови, суди зобов'язують його застосувати спеціальні правила, щоб уникнути повторних формальних відмов з інших надуманих підстав.

Захист податкового кредиту: підготовка доказової бази

Ігнорування висновків суду призведе до скасування витрат, втрати податкового кредиту та нарахування штрафних санкцій у розмірі 25%. Фіксуйте відсутність доступу негайно. Складайте детальний опис втраченої або заблокованої документації із зазначенням локації активних воєнних дій. Направляйте офіційне повідомлення до фіскальної служби разом із копіями наявних підтвердних актів, договорів оренди та витягів з ЄРДР у разі фізичного знищення майна. Отримуйте офіційне письмове рішення контролюючого органу та перевіряйте кожен аркуш доказами. Подавайте адміністративний позов до суду щодо визнання протиправною відмови податківців застосувати спеціальні правила, акцентуючи увагу на порушенні податковою ст. 77 КАС щодо обов'язку доказування.

Рахуйте ціну судового спору до подання позову:

Практика Верховного Суду у справі №160/12774/24 закріплює стандарт, за яким формального повідомлення про втрату документів недостатньо для застосування спеціальних правил підтвердження звітності, якщо платник не може довести фактичне місцезнаходження первинки на територіях бойових дій.