Естонська компанія HIMBALT TRADE OU ініціювала стягнення 119 197,11 доларів США з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як дебіторів свого боржника. Системна проблема виконавчого та цивільного процесів полягає у намаганні сторін використати формальні статуси — режим ліквідації банку, договірні ліміти відповідальності або відсутність прямого боргу — для блокування реального виконання зобов'язань. Верховний Суд долає ці бар'єри, зміщуючи фокус із процесуальної форми на матеріальну суть вимог, що змушує адвокатів змінювати підходи до захисту активів кредиторів.
| Справа | Суть спору | Результат перегляду | Ключова норма |
|---|---|---|---|
| № 824/46/25 | Стягнення 119 197,11 доларів США з третіх осіб як дебіторів боржника | Відмовлено у зверненні стягнення на кошти ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 | ст. 336 ЦПК України |
| № 904/2101/22 | Стягнення 478 047,90 грн за теплову енергію з банку в стадії ліквідації | Визнано законним відкриття виконавчого провадження щодо поточних витрат | ст. 52 Закону про гарантування вкладів, ст. 4 Закону про виконавче провадження |
| № 753/22912/23 | Відшкодування 3 383 798,00 грн збитків покупцю через вилучення квартири | Стягнуто повну ринкову вартість житла, договірний ліміт відхилено | ст. 661, ст. 623 ЦК України |
Стягнення 119 197 доларів США з дебіторів компанії HIMBALT TRADE OU за ст. 336 ЦПК
Стягувач компанія HIMBALT TRADE OU спільно з приватним виконавцем спробували розширити коло осіб, відповідальних за борг ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», звернувшись із заявами про звернення стягнення на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у справі № 824/46/25. Підставою стало рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 17 березня 2025 року, яким з ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» стягнуто 119 197,11 доларів США. Ця сума складалася з 98 936,00 доларів США основного боргу, 16 162,55 доларів США пені та 4 098,56 доларів США трьох відсотків річних.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 квітня 2026 року задовольнив заяви про звернення стягнення на грошові кошти вказаних заінтересованих осіб, фактично переклавши на них фінансовий тягар боржника. Верховний Суд скасував цю ухвалу в частині задоволення заяв та ухвалив нове рішення про відмову у їх задоволенні на підставі ст. 336 ЦПК України. Суд також стягнув 3 328 грн судового збору з приватного виконавця на користь ФОП ОСОБА_1 та 665,60 грн з компанії HIMBALT TRADE OU на користь ОСОБА_3.
Конструювання процесуального механізму за ст. 336 ЦПК України вимагає безспірності зустрічного зобов'язання, відсутність якої трансформує виконавче провадження у самостійний майновий спір, що виходить за межі компетенції суду на стадії примусового виконання. Практика застосування цієї норми залишається неоднорідною. У справі № 910/1385/19 суд визнав правомірним звернення стягнення на кошти дебітора за наявності безспірної заборгованості, встановленої судовим рішенням. У справі № 34/10-18/40-12/274 суд відмовив у стягненні 303 377,39 грн, вказавши на неможливість застосування ст. 515 ЦК України до обов'язку відшкодування керівником збитків. Справа № 219/3354/15-ц підтверджує неправомірність звернення стягнення на кошти Казначейства.
Поточні витрати АТ «КБ «Земельний Капітал» на теплову енергію під час ліквідації
У січні-березні 2022 року КП «Теплоенерго» поставило теплову енергію для АТ «КБ «Земельний Капітал», щодо якого вже розпочалася процедура ліквідації. Господарський суд стягнув із банку 478 047,90 грн заборгованості, після чого 25.03.2026 державний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на кошти боржника у справі № 904/2101/22. Банк оскаржив дії виконавця, посилаючись на п. 4 та п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», які забороняють примусове виконання рішень щодо підприємств у стадії ліквідації.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали банк, визнавши постанови виконавця протиправними. Верховний Суд скасував ці рішення в частині визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження, відмовивши банку в цій вимозі. Суд розмежував конкурсні вимоги та поточні витрати ліквідаційної процедури. Зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, що виникли після початку ліквідації, становлять поточні витрати банку, які згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покриваються позачергово.
Розмежування поточних та конкурсних вимог формує автономний режим задоволення претензій, де імунітет ліквідаційної процедури не поширюється на життєзабезпечення боржника, змушуючи кредиторів чітко ідентифікувати момент виникнення боргу. Імперативні приписи ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого документа діють виключно стосовно старих конкурсних боргів. Факт затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційного балансу не припиняє банк як юридичну особу до внесення запису в реєстр, тому наказ суду підлягає примусовому виконанню.
Інші спори за участю банків або підприємств у ліквідації стосуються відмінних предметів. Справа № 922/5277/23 розглядає застосування мораторію НКРЕКП на стягнення штрафів за ст. 59 КУзПБ. Справа № 904/1681/24 фокусується на методиці обліку тепла за ст. 9 та ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Справа № 910/6639/21 аналізує нарахування за ст. 625 ЦК України на балансуючому ринку.
Евікція квартири ТОВ «Бі-Майно» та стягнення 3 383 798 грн ринкової вартості
У грудні 2018 року ОСОБА_1 придбала квартиру у ТОВ «Бі-Майно» за 1 039 000,00 грн. Продавець набув право власності через позасудове стягнення іпотеки, ініційоване ТОВ «Кей-Колект». У 2021 році суди задовольнили віндикаційний позов первісного власника (ОСОБА_2) та витребували нерухомість у позивачки через незаконність дій іпотекодержателя. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про солідарне стягнення 3 383 798,00 грн збитків із ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бі-Майно» у справі № 753/22912/23.
ТОВ «Бі-Майно» заперечувало проти стягнення поточної ринкової вартості, посилаючись на пункт 12 договору купівлі-продажу, який обмежував відповідальність продавця сумою 1 039 000,00 грн та штрафом у розмірі 25%. Верховний Суд відхилив цей аргумент, стягнувши повну ринкову вартість нерухомості станом на день пред'явлення позову. Суд застосував ч. 1 ст. 661 ЦК України, вказавши, що продавець не забезпечив «чистоту правового титулу», а розмір збитків визначається за правилами ч. 3 ст. 623 та ст. 22 ЦК України. Договірне обмеження виплат не підлягає застосуванню, оскільки спірний правочин не визнавався недійсним і сторонами не розривався (ст. 658, ст. 659 ЦК України).
Спроба продавця локалізувати фінансовий ризик втрати титулу через договірний ліміт розбивається об імператив повного відшкодування, оскільки збереження чинності договору купівлі-продажу після вилучення речі генерує обов'язок компенсації саме за поточними ринковими цінами. Одночасно суди відмовили в солідарному стягненні з ТОВ «Кей-Колект», оскільки між позивачкою та іпотекодержателем не існувало безпосередніх договірних відносин.
Торік Верховний Суд ухвалив 2912 рішень у цій категорії спорів, задовольнивши 51% вимог, тоді як цього року з 953 рішень позитивний результат мають 44%. За попередні періоди динаміка була такою: 2341 рішення із 47% задоволених, 1346 рішень із 41% задоволених, та 603 рішення із 25% задоволених. Позиція щодо відшкодування за ринковою ціною підтверджується справою № 303/1273/22, де суд зобов'язав продавця компенсувати збитки добросовісному покупцю на підставі ст. 661 та ст. 22 ЦК України. Сама ж евікція стала наслідком віндикації, як у справах № 127/29175/19 та № 646/857/18, де суди витребували майно за ст. 388 ЦК України через незаконність дій ТОВ «Кей-Колект».
Фіксація віндикації та оцінка ринкової вартості майна
Захист прав покупця після евікції вимагає послідовної роботи з доказами. Спершу необхідно зафіксувати набрання законної сили судовим рішенням про задоволення віндикаційного позову та вилучення майна на користь первісного власника (ч. 1 ст. 661 ЦК України). Наступним кроком є замовлення звіту про незалежну оцінку ринкової вартості вилученого нерухомого майна станом на дату подання позову до суду, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 623 ЦК України. Позовні вимоги слід формувати виключно до безпосереднього продавця за договором купівлі-продажу, виключаючи попередніх власників чи іпотекодержателів, з якими відсутні договірні зобов'язання. Вимога про відшкодування збитків у розмірі актуальної ринкової вартості має ґрунтуватися на ст. 22, ч. 3 ст. 623, ч. 1 ст. 661 ЦК України, з прямим відхиленням пунктів договору про обмеження відповідальності продавця.
Задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 383 798,00 грн актуалізує питання платоспроможності ТОВ «Бі-Майно», оскільки відмова судів у солідарному стягненні з ТОВ «Кей-Колект» у справі № 753/22912/23 залишає позивачку сам на сам із безпосереднім продавцем, чиїх активів може виявитися недостатньо для покриття поточної ринкової вартості вилученої нерухомості.