Чи звільняє обстріл тепловоза від оплати простою вагонів? Господарський суд у справі №908/2002/26 стягнув із ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» 119 982,96 грн плати за користування вагонами, бо підприємство підписало акти простою без зауважень і не надало сертифікат ТПП України.
Три нові судові рішення у справі №140/14792/24, справі №908/2002/26 та справі №910/16471/25 фіксують єдиний стандарт доказування у комерційних та адміністративних спорах: фінансовий обов'язок визначається виключно первинними документами та імперативними нормами закону. Статистичні бази митниці, факти обстрілів без сертифіката ТПП України чи договірні застереження про призупинення оплати не змінюють базових зобов'язань сторін.
Цей зріз практики критичний для захисту бізнесу саме зараз. Цього року з 547 рішень Верховного Суду у цій категорії спорів задоволено 17% скарг, тоді як торік із 2451 рішення задоволено 21%. Чотири роки тому з 198 рішень задовольняли 43%, а три роки тому з 401 рішення — 31%. Кількість спорів зросла, а частка задоволених вимог у касації впала більш ніж удвічі. Помилка у первинній фіксації фактів на етапі приймання вантажу чи митного оформлення майже не виправляється у судах вищих інстанцій.
Автобус VANHOOL та ч. 2 ст. 58 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Подання декларантом документів, що містять повні та несуперечливі числові дані щодо фактурної ціни товару та витрат на його транспортування, зобов'язує митний орган застосувати основний метод визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ (справа №140/14792/24). Розбіжності між рахунком-фактурою та експортною митною декларацією, зумовлені курсовими різницями для статистичних цілей ЄС, як і наявність цінової інформації у базах даних без детального порівняння характеристик товару, не є підставою для застосування резервного методу за ст. 64 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №140/14792/24).
ТзОВ «777 Трейдінг Груп» придбало у польської компанії SETTE Group Sp.z.o.o за контрактом від 27.07.2024 №2707PL вживаний автобус VANHOOL T925 ASTROMEGA 2009 року випуску та 07.08.2024 подало митну декларацію із ціною договору 52 500 євро на умовах FCA Kielce і транспортними витратами у розмірі 10 500 грн (справа №140/14792/24). Волинська митниця зажадала додаткові документи через те, що інвойс виписано у Кракові, а відвантаження відбулося з Кельце, вартість не збігалася з експортною декларацією, а витрати на доставку не підтверджені повним пакетом за Наказом Мінфіну №599 (справа №140/14792/24). Після відмови декларанта надати додаткові матеріали митниця 07.08.2024 прийняла рішення № UA205050/2024/000172/2 про коригування митної вартості за резервним методом до 79 900 євро (справа №140/14792/24).
Товариство оскаржило це рішення до суду. Суд першої інстанції скасував рішення митниці про коригування вартості автобуса до 79 900 євро, а Восьмий апеляційний адміністративний суд на підставі ст. 316 КАСУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці залишив задоволений позов декларанта без змін (справа №140/14792/24).
Оцінка інвойсу та експортної декларації
Суд зазначив, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 та ч. 1, 2 ст. 53 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці обов'язок підтвердження митної вартості покладається на декларанта, але витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці допускається за наявності обґрунтованих сумнівів і непереборних розбіжностей. Зазначення в інвойсі міста Краків є фіксацією місця його виставлення і не спростовує умов поставки товару з міста Кельце за умовами FCA (справа №140/14792/24).
Митники вперто ігнорують ч. 2 ст. 58 МКУ заради наповнення бюджету за резервним методом. Розбіжності у вартості між інвойсом та експортною декларацією виникли внаслідок застосування статистичного курсу валют у ЄС і додавання 100 злотих супутніх витрат, що не спростовує узгоджену ціну контракту у розмірі 52 500 євро, яка згодом була підтверджена платіжними інструкціями від листопада 2024 року (справа №140/14792/24). Витрати на перевезення у сумі 10 500 грн підтверджуються договором, актом прийому-передачі та калькуляцією відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці.
За наявності повних і несуперечливих даних коригування вартості за резервним методом (ст. 64 МКУ) без належного зіставлення характеристик оцінюваного автобуса є порушенням ч. 6 ст. 54 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ч. 2 ст. 19 Конституції Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №140/14792/24).
Для контексту: перший (основний) метод визначення митної вартості передбачає розрахунок суми митних платежів на підставі реальної ціни, узгодженої сторонами та сплаченої або належної до сплати за договором купівлі-продажу (ч. 2 ст. 58 МКУ). Резервний метод оцінки є запасним способом розрахунку на основі внутрішніх баз даних митниці, який дозволено застосовувати тоді, коли всі попередні методи визначення вартості послідовно неможливо використати (ст. 64 МКУ). Інвойс (рахунок-фактура) виступає документом міжнародної торгівлі, який продавець видає покупцю для підтвердження найменування товару, його кількості, фінальної суми до оплати та місця складання документа.
Цей висновок захищає бізнес від необґрунтованого митного обтяження під час воєнного стану, перешкоджаючи митним органам довільно завищувати митні платежі на ввезення пасажирського транспорту на основі статистичних відомостей (справа №140/14792/24).
Такий підхід щодо пріоритету ч. 2 ст. 58 МКУ над ст. 64 МКУ застосовано у низці суміжних спорів про імпорт транспорту. У справі №140/12829/24 суд скасував коригування митної вартості автобуса за резервним методом (ст. 64 МКУ), вказавши на достатність поданих документів за основним методом та відсутність у них ознак підробки чи непереборних розбіжностей. У справі №140/12724/25 суд підтвердив, що відомості митниці про вищу ціну оформлення схожих товарів є суто допоміжними та за наявності числових даних за першим методом не дають права на застосування резервного методу (ст. 53, ст. 55 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці). У справі №140/4191/25 суд визнав неправомірними вимогу додаткових документів та застосування ст. 64 МКУ, оскільки наявність даних у системі АСАУР про вищу ціну не спростовує підтверджену за основним методом договірну ціну імпортованого автобуса. Суперечливих рішень у цих спорах немає: у справах №140/12829/24, №140/12724/25 та №140/4191/25 вимоги декларантів задоволено повністю.
ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та акти ГУ-23
Затримка вантажних вагонів на станціях підходу через несвоєчасне прийняття одержувачем рухомого складу на під'їзні колії покладає на нього обов'язок із внесення плати за користування вагонами, якщо простій зафіксовано актами форм ГУ-23 та ГУ-23а без заперечень (справа №908/2002/26). Дія комендантської години та факти обстрілів не звільняють вантажовласника від зазначеної плати за відсутності передбаченого договором сертифіката ТПП України та через рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 26.02.2024 про виключення комендантської години з переліку виняткових підстав (справа №908/2002/26).
АТ «Українська залізниця» звернулося з позовом до ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» про стягнення 119 982,96 грн плати за користування вагонами та 2 662,40 грн судового збору (справа №908/2002/26). З 07.02.2026 по 09.02.2026 вагони затримувалися на станціях підходу (Верхівцеве, Кривий Ріг-Головний, Синельникове-1, Нижньодніпровськ-Вузол) через зайнятість колій станції призначення Запоріжжя-Ліве, спричинену неподанням відповідачем під'їзного рухомого складу для забирання вантажу понад 2 години (справа №908/2002/26). Відповідач відмовився визнати вимоги на суму 119 982,96 грн, посилаючись на простій з ініціативи залізниці, комендантську годину та форс-мажорні обставини у вигляді обстрілу 06.02.2026, який пошкодив його тепловоз (справа №908/2002/26).
Доказування простою та форс-мажору
Суд задовольнив вимоги залізниці про стягнення 119 982,96 грн плати за користування вагонами повністю, виходячи з положень ст. 46, ст. 47, ст. 71, ст. 119, ст. 125 Статуту залізниць України та п. 4, п. 9, п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, які зобов'язують одержувача своєчасно забирати рухомий склад та оплачувати час його затримки на станціях прямування й підходу (справа №908/2002/26). Підписаний без зауважень акт ГУ-23 ховає будь-які подальші розмови юристів про обстріли в суді за ст. 86 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Вина відповідача у простої підтверджена підписаними його представниками без заперечень актами загальної форми ГУ-23 та ГУ-23а, оціненими за правилами ст. 79 і ст. 86 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №908/2002/26).
Довід щодо комендантської години суд визнав неспроможним, оскільки рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 26.02.2024 її було виключено з переліку обставин, що дають право на звільнення від плати (справа №908/2002/26). Аргумент про форс-мажор через обстріл відхилено на підставі умов укладеного договору приєднання (ч. 1 ст. 634, ст. 920 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці), які вимагають підтвердження форс-мажорних подій індивідуальними сертифікатами ТПП України, яких відповідач суду не надав (справа №908/2002/26).
Варто розмежувати базові поняття цього спору. Акти форм ГУ-23 та ГУ-23а — це первинні документи залізниці, які фіксують дату, час і причини простою поїздів або вагонів на станціях (справа №908/2002/26). Сертифікат ТПП України є офіційним висновком Торгово-промислової палати України, що засвідчує надзвичайні й невідворотні обставини (форс-мажор), які об'єктивно унеможливили виконання зобов'язання (справа №908/2002/26). Під'їзна колія становить власну залізничну лінію підприємства, на яку вантажоодержувач зобов'язаний своєчасно забирати вагони з магістралі для розвантаження (ст. 71 Статуту залізниць України).
В умовах воєнного стану судова практика не розглядає сам факт обстрілу інфраструктури або дію комендантської години як підставу для звільнення підприємств від договірних фінансових зобов'язань перед залізницею без окремого сертифіката ТПП України (справа №908/2002/26). Висновок у справі №908/2002/26 застосовується у господарських спорах про стягнення плати за користування вагонами та затримку вантажу: підприємства-вантажовласники позбавлені права уникати оплати простою, якщо підписали первинні акти форми ГУ-23 без зауважень і не оформили персональний сертифікат ТПП України щодо впливу обстрілів на виробничі процеси.
Обов'язок оплати затримки вагонів на станціях підходу на підставі підписаних без зауважень актів ГУ-23 та ГУ-23а підтверджують також справи №904/6721/17 та №904/6067/17. Справа №904/4527/26 стосується іншого предмета спору — стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника через пошкодження вагона — і висновків щодо затримки рухомого складу на станціях підходу не спростовує.
АТ «НАЕК «Енергоатом» та ст. 625 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Договірна умова про право покупця затримати оплату товару на час вирішення спорів між сторонами не змінює базовий строк виконання грошового зобов'язання і не звільняє боржника від відповідальності за прострочення на підставі ст. 625 ЦКУ (справа №910/16471/25). Затримка погодження технічної документації в державних органах належить до комерційних ризиків постачальника і не є підставою для зменшення неустойки згідно з ч. 3 ст. 551 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №910/16471/25).
23.01.2024 між АТ «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ПрАТ «КЦКБА» (постачальник) укладено договір поставки продукції за двома специфікаціями на суми 24 263 322,00 грн та 11 821 695,60 грн (справа №910/16471/25). Постачальник порушив строки поставки товару від 48 до 176 днів у період з 05.10.2024 по 03.12.2025, а покупець прострочив оплату поставленої продукції з грудня 2024 року по 01.12.2025, здійснивши платіж 02.12.2025 (справа №910/16471/25). Постачальник звернувся з позовом про стягнення 1 218 734,81 грн, з яких 557 223,63 грн пені, 594 488,37 грн інфляційних втрат та 67 022,81 грн — 1% річних, а покупець пред'явив зустрічний позов про стягнення 1 224 262,93 грн (822 389,29 грн пені та 401 873,64 грн штрафу) за прострочення поставки (справа №910/16471/25).
Господарський суд міста Києва рішенням від 14.05.2026 задовольнив первісний позов на 1 218 734,81 грн і зустрічний позов на 1 224 262,93 грн повністю, а Північний апеляційний господарський суд у постанові від 27.10.2026 залишив це взаємне стягнення без змін (справа №910/16471/25). Додатковим рішенням суду першої інстанції від 16.06.2026 з покупця первісно було стягнуто 49 500,00 грн витрат на правову допомогу, але апеляційний суд у постанові від 27.10.2026 зменшив цю суму до 31 500,00 грн і відмовив у стягненні 18 000,00 грн через подання представником типових позовів (справа №910/16471/25).
Строки оплати та скасування ГКУ
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Суд дійшов висновку, що п. 4.4 договору (право затримати оплату у разі спорів між сторонами) не спростовує імперативності базового 30-денного строку оплати за п. 4.2 договору, не продовжує строк виконання грошового обов'язку та не звільняє боржника від відповідальності за ст. 625 ЦКУ (справа №910/16471/25).
Договірні пастки про призупинення оплати на час спорів розбиваються об імператив ст. 625 ЦКУ. Нарахування законної пені за період з 28.08.2025 по 01.12.2025 після втрати чинності ГКУ визнано правомірним згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №910/16471/25).
Комерційний ризик та гонорар за типові позови
Невиконання постачальником обов'язку щодо своєчасної поставки тягне відповідальність, передбачену абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, оскільки зобов'язання виникли до втрати ним чинності (справа №910/16471/25). Суд відхилив клопотання постачальника про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦКУ, констатувавши, що тривале погодження технічних умов у Держатомрегулюванні є власним підприємницьким ризиком постачальника, а прострочення поставки носило систематичний характер (справа №910/16471/25).
За правилами ст. 126, ст. 129 та п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці суд зменшив заявлені до стягнення витрати на правову допомогу з 49 500,00 грн до 31 500,00 грн, вказавши на неспівмірність суми складності справи через шаблонність підготовлених позовних заяв у серії аналогічних спорів між тими ж сторонами (справа №910/16471/25). Суди безжально ріжуть гонорари за ст. 126 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, коли бачать копіпаст у серійних позовах.
У межах цієї категорії спорів неустойка (пеня та штраф) за ст. 549 ЦКУ є грошовою сумою, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або прострочення зобов'язання як міру відповідальності. Інфляційні втрати за ст. 625 ЦКУ становлять законодавчу компенсацію знецінення грошових коштів через інфляцію, яка підлягає виплаті за весь час прострочення розрахунку. Підприємницький ризик полягає у покладенні на сторону договору негативних фінансових наслідків за будь-які затримки у її комерційній діяльності, включно з тривалим отриманням дозвільних документів у державних органах.
Рішення у справі №910/16471/25 формує практику притягнення до фінансової відповідальності після припинення дії ГКУ (28.08.2025), затверджуючи пряме нарахування неустойки за правилами абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ та невизнання воєнних чи регуляторних затримок підставою для зменшення штрафів. Адвокатам не слід будувати захист покупця на договірному праві призупинення оплати через наявність суміжних спорів, оскільки суди кваліфікують це як прострочення за ст. 625 та ст. 549 ЦКУ. У клопотаннях про зменшення неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦКУ) затримку погоджень державними регуляторами не можна подавати як форс-мажор — треба доводити виняткові зовнішні фактори поза межами господарського ризику. Для стягнення витрат на правову допомогу (ст. 126 ГПК) у пулі ідентичних спорів слід окремо деталізувати індивідуальну трудомісткість кожної заяви.
Водночас у судовій практиці щодо цих договорів виникли гострі розбіжності. Справа №910/16466/25 суперечить висновку у справі №910/16471/25: суд відмовив у позові про стягнення пені, інфляційних та 0,1% річних, визнавши затримку оплати товару покупцем на підставі п. 4.4 договору правомірною через наявність відкритого судового спору між сторонами, спираючись на свободу договору та ст. 526, ст. 625, ст. 629 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Справа №910/16444/25 містить часткову розбіжність: суд підтвердив правомірність зупинення оплати покупцем за п. 4.4 договору через судові справи між сторонами, але вказав, що таке право вичерпується днем набрання чинності рішенням суду (05.11.2025), і задовольнив вимоги за ч. 3 ст. 549 та ст. 625 ЦКУ за період прострочення після вказаної дати. Справа №910/3007/26 заперечує застосування пені за абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ без прямої домовленості сторін у договорі: суд зазначив, що законодавчі зміни запроваджують додаткову відповідальність і в силу ст. 5 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці не застосовуються, якщо сторони самостійно не передбачили пеню в тексті угоди.
| Справа та предмет спору | Стара позиція / Аргумент сторони | Нова позиція суду |
|---|---|---|
| Справа №140/14792/24 (митна вартість автобуса VANHOOL) | Митниця застосовувала резервний метод (ст. 64 МКУ) через різницю інвойсу з експортною декларацією ЄС, інше місто виписки рахунку та дані АСАУР. | Повні числові дані про ціну (52 500 євро) і доставку (10 500 грн) зобов'язують застосувати основний метод за ч. 2 ст. 58 МКУ • Статистичні курси ЄС і місце виписки інвойсу не є підставою для коригування вартості. |
| Справа №908/2002/26 (плата за користування вагонами) | Вантажовласник посилався на обстріл тепловоза 06.02.2026 та дію комендантської години як на підстави звільнення від оплати простою на станціях підходу. | Підписані без зауважень акти ГУ-23 та ГУ-23а фіксують вину одержувача (ст. 79, ст. 86 ГПК) • Комендантську годину виключено з підстав звільнення 26.02.2024, а обстріл без індивідуального сертифіката ТПП України не звільняє від плати (ч. 1 ст. 634, ст. 920 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці). |
| Справа №910/16471/25 (поставка продукції для АТ «НАЕК «Енергоатом») | Покупець зупиняв оплату на час спорів за п. 4.4 договору, а постачальник просив зменшити штраф через затримку погоджень у Держатомрегулюванні. | Пункт про зупинення оплати не змінює 30-денний строк розрахунку і не звільняє від ст. 625 ЦКУ та пені за абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ • Затримка у держоргані є комерційним ризиком і не зменшує неустойку (ч. 3 ст. 551 ЦКУ) • Гонорар за типові позови зменшується за ст. 126 ГПК. |
Що робити: перевірка первинних документів
Надайте митниці повний пакет первинних документів та письмові пояснення щодо курсових різниць. При імпорті транспорту подайте контракт, інвойс, договір перевезення, калькуляцію витрат, акт прийому-передачі та банківські платіжні інструкції за ч. 2 ст. 53 МКУ, а у відповіді на запит за ч. 3 ст. 53 МКУ вкажіть, що розбіжність з експортною декларацією викликана статистичним курсом країни експорту і місто складання рахунку не змінює базису FCA; у разі винесення рішення про коригування зафіксуйте відсутність порівняння індивідуальних технічних характеристик транспорту з об'єктами з баз даних і оскаржте його до окружного адміністративного суду з посиланням на ч. 6 ст. 54, ст. 57, ч. 2 ст. 58 та ст. 64 МКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №140/14792/24).
Вносьте письмові зауваження до актів ГУ-23 та оформлюйте індивідуальний сертифікат ТПП України. Якщо затримка вагонів на станціях підходу сталася через пошкодження тягового рухомого складу внаслідок обстрілу, представник підприємства має зафіксувати заперечення безпосередньо в актах загальної форми ГУ-23 і ГУ-23а при їх підписанні та отримати в ТПП України сертифікат про форс-мажор за конкретним договором приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634, ст. 920 ЦКУ та ст. 119 Статуту залізниць України (справа №908/2002/26).
Розраховуйте базові строки оплати і деталізуйте акти правничої допомоги у серійних спорах. Не зупиняйте оплату поставленого товару на підставі договірних застережень про наявність суміжних спорів, щоб уникнути стягнення інфляційних втрат за ст. 625 ЦКУ та пені за абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ, не заявляйте затримку погодження документації у Держатомрегулюванні як підставу зменшення неустойки за ч. 3 ст. 551 ЦКУ, а для захисту гонорару за ст. 126 ГПК у пулі однотипних справ розписуйте унікальні трудовитрати на кожну позовну заяву окремо (справа №910/16471/25).
Як суди застосовуватимуть абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦКУ щодо законної пені за договорами, укладеними до втрати чинності ГКУ 28.08.2025, якщо у справі №910/16471/25 таке нарахування визнано правомірним, а у справі №910/3007/26 — забороненим через ретроспективну дію Закону №4196-IX усупереч ст. 58 Конституції Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 5 ЦКУ?