Ст. 336 ГПК та податкова переплата: чому Казначейство не є боржником

«Заява не підлягає задоволенню, оскільки не доведено наявність беззаперечної заборгованості третьої особи перед боржником».

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі 910/13975/22 заблокував спробу приватного виконавця стягнути кошти з державного бюджету. Стягувач ПрАТ «Зернопродукт МХП» намагався отримати 32 633 220,37 грн за рахунок надміру сплачених податків боржника ТОВ «Агророзквіт». Цей спір показує межі застосування ст. 336 ГПК при роботі з державними органами. Для стягувача важливо розуміти, які докази збирати та у якій послідовності діяти, щоб не витрачати час на безперспективні процесуальні кроки.

Стягнення 32 млн грн податкової переплати ТОВ «Агророзквіт»

У суді першої інстанції приватний виконавець просив зобов'язати податкову службу та Казначейство перерахувати кошти боржника на свій депозитний рахунок. Господарський суд відмовив у задоволенні заяви. Суддя вказав, що держава не є звичайним дебітором боржника у розумінні процесуального закону. Апеляційний суд підтримав це рішення, звернувши увагу на спеціальну процедуру повернення податків за правилами Податкового кодексу.

Верховний Суд залишив рішення без змін. Касаційна інстанція пояснила, що преюдиціальні факти з іншої судової справи не створюють беззаперечної заборгованості для виконавчого провадження. Ризик тут полягає у спробі обійти податкове законодавство через загальні норми ст. 336 ГПК. Для доведення позиції стягувачу необхідно було надати акт звірки з податковою або судове рішення про стягнення конкретної суми боргу з держави на користь боржника.

Подібний підхід застосовано у постанові від 20.10.2025 у справі 904/37/24. Виконавець намагався стягнути 1 665 182,16 грн з рахунку ФОП Петриченко В. В. у системі електронного адміністрування ПДВ на користь ФГ «Агрофірма «Віктор». Місцевий суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки кошти на таких рахунках мають цільове призначення. Апеляція підтвердила законність відмови. Верховний Суд залишив рішення в силі, зазначивши, що Казначейство лише обслуговує рахунки і не має заборгованості перед боржником. Наслідком стала повна неможливість прямого стягнення коштів із СЕА ПДВ.

Арешт рахунків ПрАТ «Тернопільміськгаз» та витрати на адвоката

Верховний Суд 12.04.2021 підтримав постанову апеляції. Згідно зі ст. 343 ГПК, поточні рахунки підприємства не є рахунками зі спеціальним режимом використання. Для захисту коштів боржник мусив надати виконавцю платіжні доручення або довідки від бухгалтерії, що підтверджують точну суму зарплатних зобов'язань. Оскільки ПрАТ «Тернопільміськгаз» не надало таких доказів, підстав для зняття арешту не було.

Коли ж боржник успішно захищається, виникає спір про розподіл судових витрат, як у справі 921/357/20. Виконавець наклав арешт у межах стягнення 158 млн грн, але згодом самостійно його скасував. ПрАТ «Тернопільміськгаз» подало заяву про залишення своєї скарги без розгляду. Після цього виконавець вимагав стягнути з боржника 100 000 грн витрат на правничу допомогу. Суди перших двох інстанцій стягнули 50 000 грн.

Велика Палата ВС 18.12.2024 скасувала ці ухвали та повністю відмовила виконавцю. За правилами ст. 130 ГПК, при залишенні скарги без розгляду витрати покладаються на скаржника лише за умови доведення необґрунтованості його дій. На практиці виходить, що відкликання скарги через добровільне усунення порушень самим виконавцем є логічною та обґрунтованою поведінкою боржника. Стягувачу або виконавцю в такій ситуації неможливо компенсувати витрати на адвоката.

Винагорода виконавця vs стягнення 4,5 млн доларів з ПАТ «Рівнеазот»

Питання оплати послуг виконавця також має жорсткі доказові рамки. У справі 500/2190/18 ПрАТ «Тернопільгаз» оскаржило постанову приватного виконавця про стягнення 10% основної винагороди. Окружний адміністративний суд задовольнив позов та скасував постанову, оскільки реального стягнення коштів не відбулося. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що винагорода гарантована самим фактом відкриття провадження.

Верховний Суд 11.08.2021 задовольнив касаційну скаргу боржника, застосувавши ст. 352 КАС. Касаційна інстанція визначила, що основна винагорода є стимулюючою виплатою за ефективне виконання рішення. Без фактичного стягнення коштів право на винагороду не виникає. Ви реально зможете захистити клієнта від сплати 10% приватному виконавцю, якщо доведете відсутність результативних виконавчих дій.

Протилежна ситуація склалася з державним виконавчим збором у справі 460/2478/19. ПАТ «Рівнеазот» оскаржило відкриття провадження про стягнення понад 4,5 млн доларів США збору після того, як банк відкликав основний виконавчий документ. Місцевий та апеляційний суди задовольнили позов, скасувавши постанови ДВС.

Верховний Суд 30.06.2021 скасував ці рішення та повністю відмовив боржнику. Відповідно до ст. 351 КАС, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом. Обов'язок сплати збору виникає з моменту винесення постанови на початку провадження. Держава гарантує стягнення цих коштів навіть у разі повернення основного документа стягувачу без виконання.

Практичні кроки для стягувача

Для успішного звернення стягнення на майно боржника у третіх осіб за правилами ст. 336 ГПК виконайте такі дії:

1. Перевірка статусу коштів. Переплата податків чи кошти СЕА ПДВ не є звичайним боргом третьої особи.
2. Доведення безспірності. Із досвіду, без акта звірки з податковою суд заяву обов'язково відхилить.
3. Аналіз спецрежиму. Кошти на електронних рахунках ПДВ мають цільове призначення і не підлягають прямому стягненню.
4. Оцінка судових витрат. Подання завідомо непрохідних заяв лише затягує стягнення та збільшує ваші реальні витрати.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах щодо стягнення коштів із бюджетних рахунків кількість відмов значно перевищує кількість задоволених заяв. Суди послідовно захищають державні фінанси від прямого втручання приватних виконавців. Клієнту треба пояснити ще на стадії планування бюджету на судовий супровід, що податкова переплата — це актив зі спеціальним режимом повернення.

«Заява не підлягає задоволенню, оскільки не доведено наявність беззаперечної заборгованості третьої особи перед боржником».

Залишається відкритим питання: як діяти стягувачу, якщо боржник навмисно акумулює всі свої оборотні активи виключно на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ, уникаючи класичних банківських рахунків?