Якщо колаборант уникає суду — то держава конфіскує його майно заочно

Чи може суд позбавити особу власності та призначити реальний тюремний строк без її фізичної присутності на засіданні? Так, але лише у випадках спеціального судового провадження щодо злочинів проти основ національної безпеки. У справі № 317/4836/23 Запорізький районний суд відпрацював жорсткий механізм заочного засудження організаторів псевдореферендумів, який зараз масштабується на інші регіони.

Парадокс заочного правосуддя

На перший погляд, винесення вироку людині, яка переховується на тимчасово окупованій території, виглядає суто символічним актом. Суд призначає 8 років позбавлення волі, але камера залишається порожньою, а засуджений продовжує працювати на окупаційну адміністрацію.

Проте справжній сенс цих процесів лежить у площині економіки та фіксації юридичного статусу. Застосування ст. 111-1 КК у поєднанні з процедурою in absentia (ст. 297-1 КПК) автоматично запускає механізм повної конфіскації майна. Держава не чекає фізичного затримання колаборанта, щоб заблокувати його економічні права на підконтрольній території. Це означає втрату доступу до банківських рахунків, нерухомості та земельних паїв.

Анатомія доказів та формула вироку

Як слідство доводить вину на відстані, коли місце злочину перебуває під контролем ворога? Змінює оптику той факт, що головними свідками обвинувачення стають сусіди та односельці, які виїхали на підконтрольну територію або дають покази через відеозв'язок.

У справі № 334/9981/25 суд спирався на покази чотирьох свідків та протоколи огляду Telegram-каналів. Доказова база у таких провадженнях виглядає монолітно. Прокурори використовують цифрові сліди: відомості про виплату грошової винагороди членам комісій від окупаційної влади, як це було зафіксовано у справі № 334/4274/25.

Цей масив доказів дозволив судам вивести універсальну формулу для кваліфікації дій за ст. 28 КК та ст. 111-1 КК. У рішенні щодо головної справи суд чітко зафіксував стандарт доказування, який тепер визначає практику в аналогічних спорах:

«Обвинувачений добровільно обійняв посаду голови так званої «участковой избирательной комиссии №314», організував роботу комісії, підшукав персонал та забезпечив транспорт для перевезення бюлетенів».

Саме доведення факту «добровільності» є центральним елементом. Коли особа відсутня, її захисник за призначенням має вкрай обмежений інструментарій для спростування цього факту, спираючись переважно на процедурні вимоги ст. 374 КПК.

Від очікування до дії: зміна підходу

Практика розгляду справ про колабораціонізм розділилася на два паралельні треки, які мають кардинально різні наслідки для власності підсудних.

Присутність обвинуваченого в залі суду повністю змінює хід процесу. У справі № 522/7232/23 жінка, яка також брала участь у подворовому обході з урною для голосування, отримала 5 років ув'язнення без конфіскації майна. Суд застосував ст. 66 КК, врахувавши стан її здоров'я, наявність дітей та активне сприяння слідству. Заочні процеси такої гнучкості позбавлені.

Економічний розрахунок держави

Парадокс у тому, що засуджені in absentia колаборанти можуть роками не знати про свій вирок, поки їхні активи в державних реєстрах не змінять власника. Суди масово штампують рішення, які формують базу для майбутнього перерозподілу ресурсів. У справі № 317/1094/25 суд призначив 9 років позбавлення волі з конфіскацією, створивши ще один прецедент відчуження майна зрадників.

Динаміка таких вироків показує чіткий тренд:

1. Загальний масив кримінальних проваджень цієї категорії налічує близько 108 тис.
2. З них майже 69 тис. завершуються задоволенням позиції прокурора та обвинувальними вироками.
3. Частка заочних рішень стрімко зростає, забезпечуючи майже стовідсотковий показник конфіскації активів.

Для бізнес-партнерів таких осіб це створює прямий ризик визнання спільних правочинів нікчемними. Держава формує реєстр активів для майбутньої компенсації збитків громадам, і ці вироки є юридичною основою для наповнення такого фонду.

Цей правовий конвеєр працює як квиток в один бік. Навіть у разі деокупації територій, засуджені повертатимуться не у статус-кво, а в статус осіб, чиє майно вже легально вилучене. Залишається відкритим питання: як діяти добросовісним кредиторам або співвласникам бізнесу, якщо частка колаборанта конфіскується державою без їхнього відома та згоди?