Межі захисту: делікт за газ, землі археології та права третіх осіб у КАСУ

Відмова у стягненні боргу за договором не завадила АТ «Укртрансгаз» стягнути 334 228 220,99 грн збитків за тими ж фактичними обставинами завдяки точній зміні кваліфікації вимог на делікт. Ці три проаналізовані справи об'єднує суворий підхід судів до визначення формальних меж правового захисту, де правильна ідентифікація природи правовідносин стає вирішальним фактором перемоги. Від розмежування договірної та позадоговірної шкоди до безумовного пріоритету статусу археологічної спадщини над відсутністю кадастрових координат — касаційна інстанція вимагає від адвокатів філігранної точності в обранні інструментів. З аналітичного боку, кожна з наведених постанов встановлює жорсткі фільтри для учасників процесу, відсікаючи спроби маніпулювання преюдиційними фактами чи процесуальним статусом у публічно-правових спорах.

Стягнення 334 млн грн збитків за газ: деліктна природа vs договірна преюдиція

Доктринально, концепція відповідальності у господарських відносинах часто стикається з проблемою конкуренції позовів, особливо коли сторони тривалий час пов'язані рамковими угодами. АТ «Укртрансгаз» звернулося до суду з позовом до АТ «Чернівцігаз» про стягнення 334 228 220,99 грн збитків, обґрунтовуючи вимоги тим, що у період з березня по грудень 2019 року відповідач здійснив несанкціонований відбір понад 48 млн куб. м газу з газотранспортної системи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/136739050]. Цей обсяг був використаний для покриття власних виробничо-технологічних витрат оператора без подання відповідних номінацій, що змусило позивача закуповувати газ у інших постачальників для балансування системи та призвело до значної втрати майна (справа № 926/4468/25).

Відповідач вибудовував лінію захисту на двох стовпах: спливі позовної давності та наявності преюдиції в іншій судовій справі, де позивачу раніше було відмовлено у стягненні коштів за аналогічний період через відсутність договірних підстав. Проте суд застосував загальні норми цивільного законодавства про відшкодування майнової шкоди, встановивши наявність усіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача: протиправної поведінки у вигляді несанкціонованого відбору, реальних збитків та прямого причинно-наслідкового зв'язку (справа № 926/4468/25). Правова природа заявлених вимог дозволила суду відхилити доводи про преюдицію, оскільки попередній спір стосувався виключно договірних відносин, тоді як поточний має яскраво виражений деліктний характер. Відсутність договірних підстав для оплати небалансів жодним чином не виключає деліктної відповідальності оператора ГРМ за несанкціонований відбір ресурсу.

Відповідно до норм цивільного законодавства, завдані збитки підлягають повному відшкодуванню, оскільки відповідач безпідставно відібрав газ, який належав позивачу на праві власності, не компенсувавши його ринкову вартість (справа № 926/4468/25). Обов'язок оператора ГРМ самостійно закуповувати природний газ для покриття власних виробничо-технологічних витрат імперативно ґрунтується на положеннях законодавства про ринок природного газу. Більше того, відсутність доказів закупівлі газу для таких потреб у сторонніх постачальників визнається судовою практикою як самостійна підстава для кваліфікації відбору газу з системи як несанкціонованого.

Окремої уваги заслуговує застосування норм про строки звернення до суду. Суд зазначив, що строки позовної давності у господарських спорах щодо відшкодування збитків були автоматично продовжені на час дії карантинних обмежень та додатково зупинені на час воєнного стану в Україні відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦКУ, що врятувало позовні вимоги від відхилення за формальними ознаками (справа № 926/4468/25). У цій категорії спорів статистика підтверджує стабільність підходів: цього року з 3856 рішень касаційної інстанції було задоволено 49%, тоді як торік цей показник становив 50% з 11086 рішень (дані зведеної практики ВС). Це свідчить про те, що суди послідовно підтримують стягнення збитків, якщо позивач якісно доводить склад правопорушення.

Пам'ятки археології місцевого значення: скасування оренди ТОВ «ЖК Комфорт» у ДЗК

Методологічно складним питанням у практиці залишається захист земель історико-культурного призначення, межі яких не були належним чином оформлені в натурі. Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА з позовом до Чернігівської міської ради та ТОВ «ЖК Комфорт» про визнання недійсним договору оренди землі. Прокурор також вимагав скасувати реєстрацію права комунальної власності, права оренди та безпосередньо скасувати державну реєстрацію самої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Позов був мотивований тим, що сформована ділянка повністю накладається на територію пам'яток археології місцевого значення, що категорично забороняє її перебування у будь-якій власності, окрім державної.

Суд встановив, що правовий режим земель історико-культурного призначення нерозривно пов'язаний із самим фактом фізичного знаходження на них об'єктів культурної спадщини, а не з наявністю чи відсутністю рішень місцевих органів влади про встановлення їх меж (справа № 926/4468/25). Згідно із земельним законодавством, такі землі наділені особливим статусом, а законодавство про охорону культурної спадщини прямо визначає, що пам'ятки археології є виключною власністю держави. Суд аргументовано відхилив доводи відповідача про відсутність затверджених меж пам'ятки в натурі, вказавши, що бюрократичні недоліки не спростовують доведеного факту її розташування на спірній території.

Описові згадки про ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС»: межі апеляційного оскарження за ст. 323 КАСУ