Судова практика зі спорів про дітей

При поєднанні вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позивач має право скористатися правилами альтернативної підсудності та звернутися за місцем проживання дитини. Суд першої інстанції помилково передав справу за загальною підсудністю за місцем реєстрації відповідача, не врахувавши наявність вимоги про аліменти та подання позову в інтересах малолітньої дитини.

Суд виходив з найкращих інтересів малолітніх дітей, створення матір'ю належних умов для їх проживання та розвитку, сум змінного виконання батьківських обов'язків позивачкою. Відповідач у судові засідання та до органу опіки не з'явився, доказів на спростування позову не надав, при цьому раніше притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та має значну заборгованість зі сплати аліментів. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця…

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки підстави для позбавлення батьківських прав, передбачені чинним законодавством, у справі відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення — без змін.

Суд встановив, що малолітні діти фактично проживають із матір'ю, а відповідач не заперечує проти цього і не чинить перешкод. Оскільки позивачкою не доведено факту порушення її прав та наявності реального спору між батьками на момент звернення до суду, підстави для задоволення позову відсутні. Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки матеріали справи свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно малолітньої дитини. Участь органу опіки та піклування також підтвердила доцільність прийняття такого рішення в інтересах дитини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що першої інстанції суд правильно визначив територіальну підсудність справи за зареєстрованим місцем проживання відповідача, проте помилково направив її до Березівського районного суду замість Ширяївського районного суду, не врахувавши положення п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо збереження повноважень судів у межах попередньої юрисдикції до зміни системи місцевих судів. У зв'язку з цим ухвалу суду…

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки підстави для позбавлення батьківських прав не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, проте вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягають задоволенню відповідно до норм Сімейного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законом на батьків покладено обов'язок здійснити первинну реєстрацію місця проживання дитини протягом трьох місяців з дня народження, чого зроблено не було. Наявність іншого судового спору про визначення місця проживання дитини не звільняє батьків від цього обов'язку та не є підставою для відмови у первинній реєстрації за місцем проживання матері, з якою фактично проживає дитина, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача та залишив позов без розгляду, оскільки від представника позивача надійшло відповідне клопотання. Процесуальний закон передбачає право позивача на залишення позову без розгляду на будь-якій стадії провадження у справі.