Судова практика зі справ про ДТП

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність обопільної вини обох водіїв у дорожньо-транспортній пригоді, правильність розрахунку матеріальної шкоди з урахуванням виплаченого страхового відшкодування та поділу шкоди навпіл, а також обґрунтованість стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про закінчення строку дії звіту про оцінку та недоведеність моральної шкоди визнано безпідставними.

Суд встановив вину водія у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на підставі протоколу, акта огляду, рапорту та відеозаписів. Оскільки проходження такого огляду є імперативною вимогою Правил дорожнього руху, а порушник відмовився його пройти, суд дійшов висновку про наявність складу правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у порушенні ПДР, що призвело до ДТП зі смертельним наслідком. Враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, стан здоров'я обвинуваченого та щире каяття, суд призначив покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Цивільний позов про відшкодування шкоди за пошкоджений автомобіль задоволено повністю в межах визнаної суми.

На підставі відповідей профільних відомств суд встановив, що місце вчинення правопорушення (94 км автодороги Т-1806) розташоване в межах Волинської області, а не Рівненської. У зв'язку з цим справа не підсудна Демидівському районному суду Рівненської області і підлягає поверненню органу патрульної поліції для направлення за належною підсудністю.

Суд встановив, що на момент зупинки транспортного засобу позивач уже був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі іншого судового рішення, яке набрало законної сили. Факт керування автомобілем саме позивачем підтверджений матеріалами справи, відеозаписами та іншими судовими рішеннями. Дії відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законними та обґрунтованими.

Під час перевірки матеріалів справи суд встановив, що доданий до протоколу DVD-диск не містить жодних відеозаписів, які є важливим доказом у справі. Оскільки орган поліції повторно не усунув цей недолік після попереднього повернення справи, матеріали підлягають повторному поверненню на доопрацювання для забезпечення повного та всебічного розгляду.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи за місцем проживання, оскільки на момент розгляду минуло вже більше 2 місяців із передбачених законом 3 місяців строку накладення адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 38 КУпАП), тому передача справи може призвести до спливу строків притягнення до відповідальності. Крім того, положення ст. 276 КУпАП лише передбачають можливість, а не обов'язок суду розглядати такі справи за місцем проживання.

Суд встановив, що вина водія повністю підтверджується матеріалами справи, включаючи протокол, акт огляду, роздруківки приладу Drager та відеозапис. Доводи апелянта про те, що він не керував автомобілем, спростовані матеріалами справи, а процедура огляду відповідала вимогам законодавства.

Суд встановив факт порушення водієм ПДР, що призвело до ДТП, проте через сплив тримісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, провадження підлягає закриттю без накладення стягнення.