Судова практика зі справ про наркотики

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину на підставі зібраних доказів, висновків експертиз щодо наявності канабісу у значній кількості та його фасування, що свідчить про мету збуту. Враховуючи тяжкість злочину, наявність не знятої та не погашеної судимості (рецидив), відсутність щирого каяття, суд призначив покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суд встановив повну доведеність вини обвинуваченого у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні психотропної речовини без мети збуту на підставі матеріалів досудового розслідування та його беззаперечного визнання. Враховуючи щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин та позитивну характеристику особи, суд визнав справедливим призначення покарання у виді штрафу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що першої інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки при наявності непогашеної та невідбутої судимості у виді штрафу за попереднім вироком не було застосовано положення ст. 71 КК України про призначення покарання за сукупністю вироків. Апеляційний суд задовольнив скаргу прокурора, скасувавши вирок у частині покарання та ухваливши новий, яким призначив 1 рік позбавлення волі з приєднанням невідбутої…

Суд визнав доведеною вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень на підставі зібраних доказів, зокрема результатів негласних слідчих розшукових дій, обшуків та експертиз. При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, роль кожного учасника в організованій групі, а також пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

Суд встановив факт незаконного придбання та зберігання обвинуваченою психотропної речовини (амфетаміну) у великому розмірі, проте дійшов висновку про недоведеність мети збуту, оскільки сторона обвинувачення не надала достатніх доказів на підтвердження наміру збувати речовину. У зв'язку з цим суд перекваліфікував діяння з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України та призначив покарання у виді штрафу, а також вирішив питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з наявністю підстав для застосування ст. 69 КК України та наявністю пом'якшуючих обставин (щире каяття, сприяння розкриттю інших злочинів, донати на ЗСУ), проте визнав призначене судом першої інстанції покарання у виді пробаційного нагляду явно несправедливим через м'якість за тяжкий злочин. Апеляційний суд скасував вирок у частині покарання та ухвалив новий, призначивши засудженій 2 роки обмеження волі з реальним відбуванням.

Зважаючи на те, що прокурор подав заяву про повернення раніше внесених клопотань для доопрацювання та не підтримує їх у суді, керуючись принципом диспозитивності, суддя дійшов висновку про необхідність повернення клопотань прокурору.

Суд дійшов висновку про недопустимість протоколу огляду місця події та висновку експерта, оскільки фактично було проведено незаконний обшук затриманої особи без складання протоколу затримання та забезпечення захисника. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачений усвідомлював наявність наркотичного засобу у знайденому на землі згортку та мав умисел на його незаконне зберігання.

Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вину обвинуваченої у зберіганні психотропних речовин. Показання свідків та процедура проведення обшуку викликали обґрунтовані сумніви, які відповідно до ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь обвинуваченої.