Судова практика зі справ про наркотики

Суд встановив доведеність вини обвинуваченого у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту на підставі його беззаперечного визнання у спрощеному провадженні. Враховуючи щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин, суд призначив покарання у виді обмеження волі, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд встановив, що на час розгляду справи минув тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП. З огляду на закінчення строків притягнення до відповідальності, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю без дослідження доказів та вирішення питання про винуватість.

Суд встановив, що на час розгляду справи минув встановлений частиною 2 статті 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня вчинення правопорушення (07.06.2026). Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП це є підставою для закриття провадження у справі.

Суд встановив численні порушення вимог статей 256 та 268 КУпАП при складанні протоколу, зокрема відсутність даних про завершення кримінального провадження відносно особи, невідповідність фабули статті правопорушення та незабезпечення явки особи до суду. Оскільки суд не має права самостійно збирати докази, матеріали підлягають поверненню для належного оформлення.

Суд встановив, що матеріали справи містять посилання на досудове розслідування у кримінальному провадженні, проте не містять копії постанови про його закриття, наявність якої є необхідною для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Така неповнота унеможливлює повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, тому протокол підлягає поверненню на доопрацювання до органу поліції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням за злочин у сфері обігу наркотиків, а також не навів мотивів не призначення обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна. З огляду на підвищену суспільну небезпечність діянь, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та звільнення від його відбування скасовано, ухвалено новий вирок із призначенням…

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду за ч.1 ст.309 КК України безпідставно не поклав на засудженого обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, що є неправильним застосуванням кримінального закону. Оскільки такі обов'язки є невід'ємною частиною даного виду покарання, вирок у частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку про їх покладення.

Суд визнав вину обвинуваченого частково, встановивши його причетність до незаконного поводження з боєприпасами та бойовими припасами за попередньою змовою групою осіб, а також самовільного залишення військової частини. Водночас суд кваліфікував діяння та призначив покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, врахувавши тяжкість вчиненого та відсутність пом'якшуючих обставин.

Суд встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення у правопорушника нічого не вилучалося для тимчасового зберігання за статтею 265 КУпАП, а матеріали справи не містять відомостей про визнання речей речовими доказами. За таких обставин правові підстави для задоволення клопотання поліції про вирішення долі речових доказів відсутні.