Судова практика зі справ про крадіжку

Суд встановив, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, кримінальне провадження підсудне цьому суду, підстави для закриття провадження чи прийняття інших рішень у підготовчому засіданні відсутні. Оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні проступку та тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі, суд визнав за необхідне доручити органу пробації скласти досудову доповідь.

Суд встановив надходження обвинувального акта та додаткових матеріалів до суду в межах встановленої підсудності. Враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства щодо обов'язковості проведення підготовчого судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність призначення такого засідання.

Суд встановив, що з моменту вчинення тяжкого злочину минуло понад десять років, особу, яка його вчинила, не було встановлено, а підозра жодній особі не вручалася. Оскільки строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину на підставі зібраних і досліджених доказів. Враховуючи щире каяття, відсутність судимостей та наявність на утриманні двох малолітніх дітей, суд призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі, але звільнив від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Цивільний позов потерпілої задоволено частково: стягнуто повну вартість викраденого майна та зменшено розмір моральної шкоди…

Суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого, оскільки стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Цивільний позов залишено без розгляду, а арешт з майна та речові докази вирішено після набрання вироком законної сили.

Суд апеляційної інстанції встановив, що місцевий суд при призначенні покарання на підставі ст. 71 КК України безпідставно врахував лише один попередній вирок, проігнорувавши інші невідбуті покарання у виді штрафу та пробаційного нагляду. Оскільки обвинувачений вчинив нові злочини до повного відбуття покарань за попередніми вироками, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив скаргу прокурора та змінив вирок у частині призначення остаточного покарання за сукупністю вироків.

Апеляційний суд встановив, що винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена матеріалами кримінального провадження, а суд першої інстанції необґрунтовано визнав докази недопустимими. Водночас, оскільки з дня вчинення тяжких злочинів минули встановлені ст. 49 КК України строки давності, а обвинувачені не ухилялися від слідства, суд скасував виправдувальний вирок, визнав їх винними та звільнив від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Суд дійшов висновку про передчасність клопотання прокурора, оскільки в матеріалах провадження наявні суттєві розбіжності між показами свідків та документами щодо часу вчинення крадіжки (31.12.2021 проти 27.01.2025). Оскільки ці розбіжності не були усунуті під час досудового розслідування, неможливо однозначно встановити час вчинення правопорушення та вирішити питання про закінчення строків давності.

Суд встановив, що оскільки кримінальна справа надійшла до суду до набрання чинності КПК України 2012 року, вона розглядається за правилами КПК 1960 року. Згідно з нормами КПК 1960 року, ухвала суду про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду не підлягає окремому апеляційному оскарженню, тому апеляції захисників не можуть бути прийняті до розгляду.