Судова практика зі справ про аліменти

Суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі судового наказу, оскільки заявлені вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини відповідають вимогам ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України та основані на положеннях Сімейного кодексу України щодо обов'язку утримувати дитину.

Суд задовольнив позов у зв'язку з тим, що відповідач повністю визнав позовні вимоги, а матеріали справи підтверджують батьківство відповідача щодо малолітньої дитини та її проживання з позивачкою. Батьки зобов'язані утримувати дитину до повноліття, а жінка, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною трирічного віку за умови працездатності та фінансової спроможності відповідача.

Суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів істотної зміни його матеріального стану, стану здоров'я чи інших обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у раніше визначеному судовим наказом розмірі (1/4 частки доходу). Сам по собі статус військовослужбовця та наявність утримання на іншу дитину не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі з підстав відсутності предмета спору. Виконавець не має повноважень самостійно змінювати розмір аліментів у зв'язку зі зміною сімейного стану та появою інших дітей, оскільки це виключна компетенція суду. Досягнення старшою дитиною повноліття та наявність інших аліментних зобов'язань свідчать про наявність предмета спору щодо зміни розміру аліментів.

Оскільки особу вже було притягнуто до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів за тим самим фактом, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 8 статті 247 КУпАП з огляду на заборону двічі притягувати до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено частину нормативного акту, який передбачає відповідальність. Оскільки суд не має повноважень самостійно перекваліфіковувати правопорушення або вносити зміни до протоколу, матеріали підлягають поверненню для належного дооформлення.

Суд встановив, що матеріали про адміністративне правопорушення надійшли на електронну пошту суду у вигляді скан-копій без кваліфікованого електронного підпису та поза межами підсистеми «Електронний суд». Надсилання незасвідчених графічних копій паперових матеріалів в обхід встановленого законом порядку унеможливлює перевірку їх автентичності та позбавляє статусу належного доказу, що є підставою для повернення матеріалів органу, який їх направив.

Суд встановив, що розрахована державним виконавцем сума заборгованості включає період, який вже був предметом судового розгляду в інших справах із винесенням постанови про закриття провадження, що набрали законної сили. Оскільки державний виконавець повторно включив ці періоди до розрахунку заборгованості без визначення точного нового періоду у протоколі, відсутні належні та допустимі докази вчинення правопорушення, а тому провадження підлягає закриттю.

Суд встановив, що перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним згідно зі ст. 294 КУпАП. Оскільки начальник відділу ДВС не входить до цього переліку та не є учасником судового провадження, апеляційна скарга подана неповноважною особою.