Судова практика зі справ про аліменти

Суд встановив, що повнолітня донька позивача навчається на денній формі у закладі освіти та потребує матеріальної допомоги, тоді як відповідач добровільно кошти на її утримання не надає. Оскільки батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до 23 років, якщо вони продовжують навчання, позов підлягає задоволенню у визначеному розмірі.

Суд встановив наявність підстав для видачі судового наказу про стягнення аліментів відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, оскільки заявлена вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Суд дійшов висновку про необхідність зміни способу та розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу через зростання потреб дитини та покращення матеріального стану платника. Водночас, враховуючи наявність у відповідача на утриманні ще двох малолітніх дітей та непрацюючої дружини, суд зменшив заявлену позивачкою частку з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу).

Суд апеляційної інстанції встановив, що сама по собі обставина проживання малолітньої дитини з батьком не доводить факту ухилення матері від виконання батьківських обов'язків. Використання позову про встановлення факту самостійного виховання дитини фактично мало на меті отримання відстрочки від мобілізації, що є зловживанням приватно-правовим інструментарієм для уникнення публічних обов'язків. Тому рішення суду першої інстанції в частині встановлення юридичного факту скасовано з ухваленням…

Суд встановив вину боржника у несплаті аліментів понад шість місяців, що утворює склад правопорушення за ч.1 ст.183-1 КУпАП. Водночас, оскільки на момент розгляду справи минув встановлений законом тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, провадження у справі підлягає закриттю.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з жовтня 2022 року і позивач, і відповідачка, і їхній малолітній син постійно проживають у Німеччині, де отримують соціальну допомогу та вирішують питання опіки через місцевий суд. Відповідно до положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року та Закону України «Про міжнародне приватне право», спір не підсудний…

Суд встановив істотні порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень під час оформлення матеріалів справи. Зокрема, до протоколу не долучено доказів належного виклику особи для його складання, а в самому виклику було зазначено іншу мету та не ту адресу, що унеможливлює об'єктивний розгляд справи.

Суд встановив, що перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним згідно зі ст. 294 КУпАП. Оскільки начальник відділу ДВС не входить до цього переліку та не є учасником судового провадження, апеляційна скарга подана неповноважною особою.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскарженню підлягають лише постанови, якими закінчується розгляд справи по суті (про накладення стягнення або закриття справи). Оскільки ухвала про повернення протоколу на доопрацювання не є такою постановою, апеляційне провадження підлягає закриттю.