Судова практика зі справ про обмежувальний припис

Суд встановив систематичне вчинення психологічного насильства колишнім чоловіком, що підтверджується притягненням його до адміністративної та кримінальної відповідальності. Враховуючи високий рівень вірогідності повторення насильства та реальність ризиків для заявниці, суд дійшов висновку про необхідність застосування обмежувального припису строком на 6 місяців задля забезпечення її безпеки.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки наявні ризики продовження домашнього насильства, у зв'язку з чим необхідно продовжити строк дії раніше встановлених обмежень для захисту прав та безпеки постраждалої особи.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення щодо неї психологічного чи економічного насильства, а також наявності ризиків продовження насильства в майбутньому. Крім того, будинок, до якого вимагалося надати доступ, не є спільною сумісною або особистою власністю заявниці, а належить іншій особі.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала належних та допустимих доказів на підтвердження систематичного характеру фізичного та психологічного насильства з боку заінтересованої особи. Звернення до поліції та складання форми оцінки ризиків самі по собі, без інших доказів, не доводять наявності реальних ризиків настання тяжких наслідків та необхідності застосування заходів тимчасового обмеження.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, оскільки в частині заборони перебувати в місці проживання (перебування) із потерпілою особою відсутні достатні підстави для застосування такого заходу тимчасового обмеження прав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано з ухваленням нового рішення про відмову, а в іншій частині залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами наявний тривалий побутовий конфлікт щодо користування квартирою. Водночас матеріали справи не містять доказів систематичності насильства після закінчення строку дії попереднього заборонного припису, а з огляду на вік та стан здоров'я відповідача рівень його небезпечності є низьким, тому підстави для застосування обмежувального припису відсутні.

Суд ухвалив рішення залишити заяву без розгляду, керуючись процесуальними нормами, що регулюють порядок розгляду справ окремого провадження, не вдаючись до оцінки суті вимог щодо домашнього насильства.

Суд апеляційної інстанції прийняв добровільну відмову заявниці від вимог про видачу обмежувального припису, оскільки це є її диспозитивним правом. Відповідно до норм ЦПК України, прийняття такої відмови є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Суд встановив факт систематичних погроз та вчинення кривдником насильницьких дій, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Обмежувальний припис визнано необхідним заходом для забезпечення безпеки заявниці, оскільки він має захисну функцію і не є покаранням. Аргументи відповідача про неможливість виконання припису через запобіжний захід відхилено, оскільки вони не обмежують право суду на захист постраждалої особи.