Судова практика з трудових спорів

Суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі судового наказу, оскільки заявлені вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ґрунтуються на положеннях трудового законодавства та підлягають задоволенню в порядку наказного провадження без розгляду обґрунтованості вимог по суті.

Суд встановив наявність заборгованості з виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню на підставі норм трудового законодавства щодо обов'язку роботодавця своєчасно та в повному обсязі виплачувати працівнику заробітну плату. Оскільки справа розглядалася в порядку наказного провадження, суд не розглядав обґрунтованість заявлених вимог по суті, а видав судовий наказ на підставі поданих документів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП є правомірним, оскільки трудовий договір правомірно укладався на строк дії договору про надання охоронних послуг. Водночас роботодавець порушив гарантію щодо заборони звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності (лікарняного), у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про скасування наказу про звільнення скасовано…

Суд розглянув матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. У зв'язку з цим у задоволенні позову про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку було відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про відсутність у діях керівника складу мобінгу, оскільки прийняті накази про дисциплінарну відповідальність були правомірними та підтвердженими судом, питання преміювання залежить від результатів праці, а матеріали справи не містять доказів систематичного умисного психологічного чи економічного тиску. Трудовий конфлікт та незгода працівника з кадровими рішеннями не утворюють складу адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь особи.

Апеляційний суд встановив, що представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу поза межами п'ятиденного строку після ухвалення рішення, визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України, і не заявляв клопотання про поновлення цього строку. У зв'язку з цим суд першої інстанції не мав правових підстав задовольняти заяву частково, а повинен був залишити її без розгляду. Додаткове рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового про…

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір про припинення повноважень та звільнення голови правління ОСББ за своєю правовою природою є корпоративним, а не трудовим, оскільки стосується реалізації прав на управління юридичною особою. У зв'язку з цим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження.

Суд встановив, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано період вчинення правопорушення, що суперечить вимогам ст. 256 КУпАП. Через такі недоліки справа підлягає поверненню органу, який її склав, для належного оформлення.

Суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено місце вчинення правопорушення, що унеможливлює перевірку територіальної підсудності, а також відсутня відмітка про те, що особа не була присутня при його складанні. У зв'язку з цим матеріали справи підлягають поверненню органу, який їх склав, для дооформлення.